 |
| |
Новітня історія підрозділу починається з 8 червня 1949 року, коли начальником 2-го міського відділення міліції Полтави, як колись називався Київський РВ, було призначено колишнього співробітника ВЧК, майора Приходька Василя Сергійовича, 1904 року народження, уродженця селища Великий Поділ Семенівського району Полтавської області. Як на той час, він мав дуже непогану освіту: 6 класів неповної середньої школи та дворічні агрокурси.
Роботі у правоохоронних органах Василь Сергійович присвятив 25 років свого життя. Починав у 1932 році співробітником ВЧК, на пенсію вийшов 13 грудня 1957 року з посади начальника 2-го міського відділення міліції. Оперативна обстановка, у якій прийшлося працювати В.С. Приходьку, була дуже складною, адже в повоєнні роки на території України ще залишалося багато бандитських формувань, а в лісах було для них чимало схованок та складів зі зброєю.
Того ж таки 13 грудня 1957 року на посаду начальника 2-го відділення міліції виконкому Київської районної ради депутатів трудящих Полтави було призначено майора міліції Львова Миколу Миколайовича, 1918 року народження. У 1951 році він закінчив школу Міністерства Державної Безпеки СРСР. У НКВС прослужив з 22 жовтня 1937 року по 15 серпня 1943 року. За час служби мав чимало державних нагород. В органи внутрішніх справ був призначений 8 березня 1944 року. Службу розпочав на посаді оперуповноваженого карного розшуку по боротьбі з бандформуваннями. М.М.Львов тривалий час працював у 2-му міському відділенні міліції, тож закономірно, що після виходу на пенсію начальника РВ майора міліції Приходька, саме його й було призначено на цю посаду.
Після того, як 28 листопада 1961 року М.М.Львов вийшов на заслужений відпочинок, на посаду начальника 2-го міського відділення міліції виконавчого комітету Київської районної ради депутатів трудящих Полтави був призначений працівник, який розпочав свій шлях правоохоронця з 1945 року на посаді оперуповноваженого карного розшуку Великобагачанського районного відділення міліції – майор міліції Кулик Петро Васильович, 4 жовтня 1921 року народження, уродженець селища Вороненців Черкаської області. У 1946 році він закінчив Львівську школу міліції МВС СРСР.
1963 року 2-е міське відділення міліції виконавчого комітету районної ради депутатів трудящих Полтави було реорганізовано у відділення міліції виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів Полтави. У цей час збільшується штатна чисельність співробітників відділення, особливо оперативної служби та дільничних інспекторів, які безпосередньо займалися профілактикою, попередженням та розкриттям злочинів. П.В.Кулик пройшов шлях від оперуповноваженого карного розшуку до начальника відділення міліції, від лейтенанта до майора міліції. Будучи на пенсії, він тривалий час підтримував зв'язки з підрозділом, надавав допомогу в професійному становленні молодим працівникам.
У грудні 1969 року, на зміну Кулику П.В., начальником відділення був призначений підполковник міліції Струков Іван Митрофанович, 26 лютого 1926 року народження, освіта вища, у 1962 році закінчив Харківський юридичний інститут. Після демобілізації з лав Збройних сил у вересні 1950 року за направленням райкому комсомолу він розпочав свою службу в міліції. 3 1951 року, перебуваючи на посаді оперуповноваженого обласного відділу карного розшуку, брав участь у знищенні бандформувань у Полтаві та в Полтавській області.
У 1961 році Іван Митрофанович був переведений старшим оперуповноваженим карного розшуку 2-го міського відділення міліції Полтави, де працював до січня 1963 року. У цей час було створено міський відділ міліції Полтави. Відбувалися різні кадрові перестановки. Струкова І.М. переводять до відділення дізнання обласного управління на посаду слідчого. Після утворення слідчого відділу в обласному управлінні, з 1 червня 1964 року його призначають слідчим СВ УВС.
Коли Івана Митрофановича 1 грудня 1969 року призначили на посаду начальника відділення міліції Київського районного виконавчого комітету Полтави, у відділенні був такий штат співробітників: начальник відділення. 1-й заступник начальника відділення, 3 заступники начальника відділення, 6 дільничних інспекторів міліції, 2 працівники карного розшуку, 1 слідчий, начальник паспортного столу, 2 паспортиста, 3 оперативні чергові, 3 чергові офіцери, 3 помічники чергового, 2 водії, 2 прибиральниці. Ці люди й забезпечували охорону громадського порядку на території району, площа якого складала тоді 55% від площі міста Полтави. На цій території знаходилося 70% промислових підприємств. Розкриття злочинів на той час досягало 98 %.
За час, коли відділенням керував Іван Митрофанович, не було жодного нерозкритого вбивства. Особливо небезпечні злочини завжди розкривалися 100-відсотково.
На початку 70-х років на території відділення було створено 6 громадських пунктів охорони правопорядку, де на досить високому рівні була організована робота добровільних народних дружин та поставлена робота з громадськістю району. Все це мало позитивний вплив на профілактику і розкриття злочинів, адже лише з одного ГПОП на чергування по охороні громадського порядку щовечора виходило близько 20-25 дружинників.
У 1975-1978 роках відділення було базовим в питаннях підготовки кадрів для управління внутрішніх справ Полтавської області. 3 нього вийшли: Стороженко В.П. - 1-й заступник начальника УМВС, Степанюк М. - заступник начальника УКР УМВС, Черних СП. - начальник УМВС, Черновський О.Д. - начальник Полтавського міського управління УМВС, Крюк В. - начальник відділення відділу карного розшуку УМВС області та інші працівники.
У вересні 1981 року на посаду начальника відділення внутрішніх справ Київського райвиконкому Полтави було призначено полковника міліції Кушніра Станіслава Павловича. Народився 30 квітня 1936 року. В 1970 році здобув вищу юридичну освіту, закінчивши Київську вищу школу міліції Міністерства внутрішніх справ СРСР.
Трудовий шлях в органах правопорядку Станіслав Павлович розпочав 10 березня 1964 року на посаді оперуповноваженого карного розшуку Жовтневого районного відділення міліції Кривого Рогу Дніпропетровської області, в званні молодшого лейтенанта міліції.
На момент призначення Станіслава Павловича начальником відділення старе приміщення РВ вже не відповідало вимогам сьогодення. Саме завдяки Кушніру С.П., а також усім тодішнім працівникам районного відділу, було побудовано та здано в експлуатацію новий адмінбудинок райвідділу, який знаходиться в Полтаві по вулиці Маршала Бірюзова, 30.
Але не лише будівництвом нового приміщення адмінбудинку запам'ятався Станіслав Павлович. За часів його керівництва районний відділ міліції завжди мав високі показники з профілактики та розкриття злочинів, багато співробітників отримали окремі квартири.
25 березня 1993 року, маючи майже 30 років вислуги, Кушнір С.П. вийшов на пенсію.
У березні 1993 року начальником відділу внутрішніх справ Київського району міста Полтави був призначений підполковник міліції Львовський Михайло Алікович, 1958 року народження, уродженець села Буланаш Артемівського району Свердловської області. Він розпочав свій трудовий шлях правоохоронця 11 грудня 1978 року в званні старшого сержанта, на посаді міліціонера взводу супроводження спеціальних вантажів. У 1989 році закінчив Омську вищу школу МВС СРСР, а в 1992 році - академію МВС у Москві.
Під керівництвом Михайла Аліковича відділ здобув звання кращого підрозділу в системі УМВС області. Було закуплено найсучаснішу на той час комп'ютерну техніку, створено обліково-реєстраційний центр із комп'ютерною мережею всередині відділу. Одержано нові службові автомобілі, перебудовано внутрішні приміщення РВ, створено ізолятор тимчасового утримання.
21 грудня 1998 року М.А.Львовський у званні підполковника пішов на відпочинок за станом здоров'я.
Того ж дня на посаду начальника Київського районного відділу міліції був призначений підполковник міліції Сокол Василь Михайлович, 15 1954 року народження, уродженець села Крутий Берег Лубенського району Полтавської області. Під його керівництвом районний відділ також неодноразово досягав високих показників в оперативно-службовій діяльності. 28 грудня 1999 року В.М.Сокол звільнився з органів внутрішніх справ за вислугою років на пенсію.
В грудні цього ж року на посаду начальника Київського райвідділу міліції нашого міста було призначено полковника міліції Решітника Василя Володимировича, який пропрацював на ній до 01 грудня 2001 року.
Його наступником став полковник міліції Здор Анатолій Андрійович, який до цього працював начальником ВДСБЕЗ УМВС, а потім
начальником Лубенського МРВ.
20 травня 2005 року на посаду начальника Київського РВ ПМУ був призначений підполковник міліції Кудин Анатолій Григорович. На цій посаді він пропрацював до серпня 2005 року.
З серпня 2005 року Київський районний відділ Полтавського МУ ГУМВС України в Полтавській області очолював підполковник міліції Рудь Ігор Миколайович.
За роки існування Київського РВ ПМУ в ньому сумлінно і чесно працювала велика кількість працівників, які зараз знаходяться на заслуженому відпочинку та є ветеранами органів внутрішніх справ. За свою багаторічну працю в ім'я українського народу багатьох з них нагороджено орденами та медалями, відзнаками Міністерства внутрішніх справ. Нинішнє покоління захисників правопорядку гідно продовжує традиції ветеранів, надійно охороняє права та законні інтереси громадян.
Список
закpiплення дільничних інспекторів міліції Київського РВ ПМУ ГУМВС Укpаїни в Полтавськiй областi за дільничними пунктами міліції
ДІЛЬНИЧНИЙ ПУНКТ МІЛІЦІЇ № 11
пров. Хорольський,8
старший ДIМ - старший лейтенант мiлiцiї Васюта Олег Володимирович
ДIМ - рядовий міліції Щербина Євген Васильович
помічник ДIМ - старший сеpжант мiлiцiї Бирганов Олександр Сергійович
ДІЛЬНИЧНИЙ ПУНКТ МІЛІЦІЇ № 12
пpов. Шевченко,5-а, тел. 67-70-67
ДIМ - старший лейтенант мiлiцiї Самофалов Михайло Анатолiйович
ДIМ - лейтенант мiлiції Загребельний Євген Леонідович
ДІМ - лейтенант міліції Шкурупій Володимир Валерійович
ДІЛЬНИЧНИЙ ПУНКТ МІЛІЦІЇ № 13
вул. Павленкiвська,8-а
старший ДІМ - капітан міліції Гончарук Віктор Сергійович
ДIМ - лейтенант мiлiцiї Бредун Віктор Миколайович
ДIМ - рядовий міліції Шинкаренко Євген Віталійович
ДІЛЬНИЧНИЙ ПУНКТ МІЛІЦІЇ № 14
вул. Вiльямса,1, тел. 53-42-16
старший ДIМ - старший лейтенант мiлiцiї Нiфантов Олександp Петpович
ДІМ - лейтенант міліції Мищенко Олександр Володимирович
помічник ДІМ - старший сержант міліції Усик Андрій Вікторович
ДІЛЬНИЧНИЙ ПУНКТ МІЛІЦІЇ № 15
вул. Шевченко,115
ДІМ старший - лейтенант міліції Ковток Сергій Олександрович
ДІМ - лейтенант міліції Горбань Юрій Васильович
помічник ДІМ - старший сержант міліції Савченко Олександр Миколайович
ДІЛЬНИЧНИЙ ПУНКТ МІЛІЦІЇ № 16
вул. Балакiна,7, тел. 2-87-41
старший ДIМ - старший лейтенант мiлiцiї Богаєвський Олександp Олексiйович
ДIМ - лейтенант мiлiцiї Смірнов Анатолій Петрович
ДІМ - рядовий міліції Рибін Олексій Геннадійович
ДІЛЬНИЧНИЙ ПУНКТ МІЛІЦІЇ № 17
вул. Агітаційна,53
ДІМ - лейтенант міліції Коваленко Руслан Михайлович
ДIМ - старший лейтенант мiлiцiї Шкурупій Андрій Валерійович
ДIМ - рядовий міліції Коваль Сергій Володимирович
Прийом громадян дільничними інспекторами міліції Київського РВ ПМУ здійснюється у приміщеннях дільничних пунктів міліції:
ВІВТОРОК - 9.00 – 11.00
ЧЕТВЕР - 18.00 – 21.00
СУБОТА - 10.00 – 13.00
Графік прийому громадян керівним складом Київського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області
|
Посада, спеціальне звання
|
Прізвище, ім'я, по батькові |
Дні прийому |
Години прийому |
|
В.о. начальника Київського районного відділу, підполковник міліції |
Гасан Юрій Вікторович |
щовівторка |
з 15.00 до 17.00 |
| Перший заступник начальника відділу – начальник кримінальної міліції, майор міліції |
|
щовівторка |
з 11.00 до 13.00 |
|
Заступник начальника відділу – начальник міліції громадської безпеки, підполковник міліції |
|
щоп'ятниці |
з 15.00 до 17.00 |
|
В.о. начальника слідчого відділу,старший лейтенант міліції |
Кропивка Олег Миколайович |
щосереди |
з 11.00 до 13.00 |
|
Заступник начальника відділу-начальник штабу, підполковник міліції |
Люлін Леонід Іванович |
щопонеділка |
з 16.00 до 18.00 |
|
Заступник начальника відділу-начальник сектору кадрового забезпечення, капітан міліції |
Мажаєв Дмитро Юрійович |
щочетверга |
з 16.00 до 18.00 |
Прийом громадян здійснюється в ПРИЙМАЛЬНІ ГРОМАДЯН, яка розташована на першому поверсі приміщення Київського РВ ПМУ. Вхід до приймальні громадян ВІЛЬНИЙ, без оформлення перепусток. Номер телефону Приймальні громадян Київського РВ ПМУ – 66-74-13.
Помічник начальника–оперативний черговий проводить прийом громадян цілодобово.
Примітка: щоп'ятниці кожного місяця з 14 до 16 години керівний склад Київського РВ ПМУ здійснює особистий прийом громадян в приміщенні Київської районної у м. Полтаві ради (каб. № 8).
ШАНОВНІ ГРОМАДЯНИ !
Зі своїми проханнями та зауваженнями відносно роботи міліції м.Полтави Ви можете звернутись за «ТЕЛЕФОНАМИ ДОВІРИ» з 09.00 до 18.00 щоденно:
Полтавське міське управління ГУМВС України в Полтавській області 51-76-28, 51-76-71
ДАІ 59-07-64
Київський РВ ПМУ 66-78-79
Октябрський РВ ПМУ 51-76-28, 7-44-04
Ленінський РВ ПМУ 7-37-07
Приймальня громадян Київського РВ ПМУ 66-74-13
У вихідні та святкові дні звертайтесь до чергових частин
цілодобово за телефонами:
Полтавське міське управління ГУМВС України в Полтавській області 56-09-49
ДАІ 59-07-25, 59-05-26
Київський РВ ПМУ 56-65-87, 51-77-82
Октябрський РВ ПМУ 56-09-51
Ленінський РВ ПМУ 57-17-07
Телефони «ГАРЯЧОЇ ЛІНІЇ»
Начальник Київського РВ ПМУ
56-78-60
Перший заступник начальника
Київського РВ ПМУ
Журавльов Станіслав Анатолійович 67-72-09
ГУМВС України в Полтавській області 56-06-07
МВС України (м.Київ) (044) 256-16-75
(044) 254-98-98
Приймальня громадян МВС України (044) 256-11-10
ГРАФІК
здійснення виїзного прийому громадян керівництвом Київського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області в приміщенні Київської районної у м. Полтаві ради
Відповідно до законодавства, керівництво Київського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області проводить виїзні прийоми за місцем проживання громадян та у виконавчому комітеті Київської районної у м. Полтаві ради.
Громадяни, які мають бажання потрапити на прийом, можуть звернутися щоп'ятниці, з 14.00 до 16.00 год., у кабінет № 8 виконкому за адресою: вул. М. Бірюзова, 1/2.
БУДНІ МІЛІЦІЇ
«Наркокубло», у яке «злітались» наркомани з усіх Рибців, припинило свою діяльність
У Полтаві ще на одне наркокубло поменшало. Днями працівники Київського райвідділу міліції припинили діяльність підпільної «лабораторії» по виготовленню та збуту психотропних речовин, яка діяла в одному із приватних будинків селища Рибці. Завдяки продуманим заходам, правоохоронцям вдалось затримати не лише наркодилера, але й декількох наркоманів, які саме в цей час прийшли до нього за черговою дозою.
Тривожний сигнал про те, що в селищі почали виготовляти небезпечну психотропну речовину «Первітин» (так званий «вінт») до працівників сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Київського райвідділу надійшов на початку червня. Отримавши інформацію, оперативники почали активно працювати над встановленням точної адреси. Через кілька днів копіткої роботи міліції було досягнуто бажаного результату. Місцем виготовлення та збуту наркотиків виявилась непримітна хатина по вулиці Тимурівській. Саме сюди і вдень, і вночі з найближчих околиць ішли наркозалежні за черговою порцією «дурману». Як виявилось, тут проживав 38-річний чоловік на ім’я Денис зі своєю старенькою мамою. Для міліціонерів, які спеціалізуються на боротьбі з незаконним обігом наркотиків, цей чоловік – «відома особа»! Раніше його вже притягували до кримінальної відповідальності за зберігання наркотиків, однак самостійно він їх не виготовляв.
Коли БНОНівці «завітали» до його будинку із санкцією на обшук і понятими, у приміщенні, крім власника оселі, знаходились ще декілька його знайомих, які власне розраховували придбати у нього чергову дозу. Спочатку вони заперечували будь-яку причетність до наркотиків – мовляв, просто зібрались поспілкуватись. Однак після того, як міліціонери знайшли перші речові докази стало зрозумілим, що їх виправдання у даному випадку є недоречними. «Клієнти» тільки нервово спостерігали за роботою правоохоронців.
Під столом, у шафі, на полицях у кухні ми виявили шприци, наповнені психотропною речовиною «Первітин», велику кількість препаратів, з яких «умільці» виготовляли так-званий «вінт», приладдя для його виготовлення, - говорить начальник сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Київського райвідділу капітан міліції Ігор Кречетов».
Спостерігаючи за цією картиною, біля дверей, тихо стояла і плакала 74-річна мати Дениса. Жінка говорить, що здогадувалась про заняття сина. Спочатку навіть хотіла звернутися по допомогу до дільничного інспектора. Однак, передумала, бо хотіла кінець життя зустріти біля сина. Матері було шкода відправляти у в’язницю «рідну кровинку», не зважаючи навіть на те, що за все життя старенька не отримала від нього і маленької долі взаємності. Адже, щоб старенька не бачила зайвого, Денис вигнав її жити у напівзруйновану літню кухню.
«Потрібні були гроші на життя, тому й почав продавати наркотики, - стверджує Дмитро. – Однак, я нікого не примушував їх вживати, знайомі самі до мене приходили та благали допомогти. Комусь я продавав виготовлений «вінт», а комусь просто надавав приміщення для того, щоб вони самі змогли його виготовити. Я і сам розумію, що живу неправильно, однак, зупинитись я вже не можу. Ті хто думають, що можна трохи «побалуватись» з наркотиками, а потім «зав’язати» - глибоко помиляються. У більшості випадків це на все життя, у всякому разі я знаю не так багато колишніх наркоманів».
В одній із кімнат на полиці стоїть фотографія жінки із зовсім маленьким хлопчиком. Виявляється це колишня дружина Дениса з його дитиною, якій тільки виповнилось два роки. Колись нормальну сім’ю зруйнували наркотики – жінка не витерпіла життя з наркозалежним і переїхала до матері. Під час спілкування виявилось, що подібним чином розпались родини й інших наркоманів, які знаходились у будинку під час обшуку. «З дружиною ми прожили більше десяти років, виховували доньку, - говорить сорокарічний товариш Дмитра, - однак після того як Дмитро мене переконав вперше попробувати наркотики – все пішло не так. Спочатку дружина терпіла, намагалась допомогти мені зав’язати, однак, незважаючи на всі її зусилля, зіскочити з голки я не зміг. Я бачив, як вони через мене страждають, тому сам пішов із сім’ї і зараз живу у брата».
Молода жінка, яка протягом останнього часу співмешкала з Дмитром, заради «коханого» та наркотиків, якими він її безкоштовно забезпечував, пішла з дому, залишивши батькам свою трирічну дитину.
Подумати над тим, що саме «неправильного» він робив протягом свого життя у Дениса буде достатньо часу, та й можливість покінчити із вживанням наркотиків також з’явиться. Він уже зараз знаходиться у камері слідчого ізолятора. За незаконне виготовлення, зберігання та збут психотропних речовин відносно нього порушено кримінальну справу за частиною другою статті 307 Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна.
Вчитель із двадцятирічним стажем обікрав школу
«У сім'ї не без виродка» - саме таким народним висловом можна охарактеризувати ситуацію, яка нещодавно сталась в одній зі шкіл Київського району міста Полтави. Керівництво навчального закладу звернулось у міліцію з проханням розшукати невідомого злодія, який викрав електродвигун вентиляційної системи, що забезпечував витяжку повітря зі шкільної їдальні. Зважаючи на те, що у дітей розпочались канікули, його зняли для перевірки та обслуговування. Однак, за деякий час обслуговувати стало нічого – він зник.
У ході проведення оперативно-розшукових заходів працівникам карного розшуку Київського райвідділу міліції «вийти на слід» підозрюваного у скоєнні крадіжки вдалось досить швидко. Отриманий результат оперативників дуже здивував: за наявною інформацією крадієм виявився… вчитель цієї ж школи. Ще з дитинства вкорінене у свідомість сьогоднішніх міліціонерів твердження про вчителя, як про особу високоморальну та майже ідеальну, на яку потрібно завжди рівнятись і брати за приклад, примусило їх декілька разів перевірити наявні дані. Однак, помилки не було – усе вказувало на те, що особою, яка викрала майно школи є саме 67-річний вчитель праці.
Під час розмови з підозрюваним у приміщенні райвідділу, під тиском доказів він дуже швидко і сам зізнався у скоєному. За його показами, електродвигун він вкрав просто тому, що той «погано лежав» і у нього виникла думка, що він нікому не потрібен. Запримітивши двигун, вартість якого становить більш як півтори тисячі гривень, він спочатку переніс його у майстерню, а потім почав планувати, як винести поцуплене за територію школи.
«Через центральний вихід винести двигун було нереально, - говорить Василь Ігорович (ім'я змінено), - директор там поставив надійну охорону. Від аварійного виходу ключів у мене також не було. Єдиний вихід, що залишався – через вікно майстерні. У даному випадку мені потрібен був помічник, який би прийняв «агрегат» зовні. Допомогти у цьому я попросив свого знайомого – недавнього випускника школи». Однак, «помічників» у вчителя виявилось ще більше.
Двоє восьмикласників саме у цей час прийшли до школи, щоб пограти у настільний теніс. На центральному вході їх на територію не пропустили. Дізнавшись, що в майстерні знаходиться Василь Ігорович, вони вирішили попросити дозволу у нього. Обійшовши навколо школи до майстерні, підлітки стали свідками того, як вчитель через вікно передавав вкрадене своєму знайомому. Не дивлячись на це, школярі підійшли до нього та запитали дозволу пограти у теніс. Чоловік погодився задовольнити прохання юнаків, однак за це побажав, щоб вони допомогли віднести нелегкий електродвигун до його гаража. Хлопці радо виконали прохання вчителя, не підозрюючи, що цим допомагають йому скоїти злочин. Наступного дня Василь Ігорович розібрав двигун. Мідний дріт, який вдалось дістати звідти, здав на металобрухт, отримавши за це 60 гривень.
Київським райвідділом міліції відносно горе-вчителя вже порушено кримінальну справу за статтею 185 Кримінального кодексу України (крадіжка). Із навчального закладу він звільнився за власним бажанням, тому батьки школярів можуть не переживати: їх діти вже позбавлені можливості спілкуватись і переймати досвід «праці» у вчителя.
А те, що керівники даної школи, дізнавшись про скоєння вчителем злочину, не побігли у міліцію, щоб забрати заяву і зберегти «незаплямованою» репутацію закладу, на нашу думку, заслуговує на повагу. Це свідчить про те, що вони, як би там не було, думають про майбутнє і своєї школи, і освітянського середовища загалом, адже реальне кримінальне покарання нечистого на руку вчителя, стане найдієвішим виховним уроком на майбутнє як для педагогічного складу, так і для учнів.
Хотів отримати випивку,а отримав ніж у спину
Народний вислів про те, що любов до алкоголю ще нікого до добра не довела, нещодавно в черговий раз доказав свою істинність на прикладі 30-річного мешканця Київського району нашого міста.
Василь (ім'я змінено) протягом дня перехилив не одну чарку «оковитої», тож, перебуваючи ввечері у своїй квартирі, відпочивав у стані сильного алкогольного сп'яніння. Як це часто буває у подібних випадках, випитого все ж виявилось замало, тому чоловік почав активно мислити над тим, де можна дістати чергову пляшку. В ході «важких» роздумів він пригадав про борг, який начеб то був винен йому неповнолітній сусідський хлопець.
На годиннику було вже пів на одинадцяту вечора і в сусідній квартирі вже полягали спати. В помешканні знаходився шістнадцятирічний В'ячеслав (ім'я змінено) з його подругою, його мати та її співмешканець. Мамин знайомий в цей день прийшов додому напідпитку, тому спав на кухні, решта – відпочивали в іншій кімнаті.
«Близько двадцять третьої години, - говорить мати хлопця, - у двері почав щосили грюкати сусід. Василь лаявся та кричав, щоб ми відкрили двері, інакше він їх виб'є. Відчиняти ми побоялись, думали, постукає та й відійде. На жаль, такого не сталось - Василь щосили ногою вибив вхідні двері та залетів у квартиру. У його руках був молоток».
Зайшовши до кімнати, за словами жінки, п'яний чоловік почав вимагати у неповнолітнього пляшку коньяку та пляшку шампанського. На подібні вимоги В'ячеслав заявив, що у нього немає грошей. Однак, це лише погіршило ситуацію, незваний гість почав розмахувати молотком та погрожувати. Сили, щоб опиратись, звичайно були нерівні, тому подруга хлопця, яка постійно знаходилась поруч, зуміла вибігти з кімнати на кухню та розбудити маминого знайомого, який там спав. Прокинувшись і побачивши, що п'яний сусід намагається щось довести фізично слабшим за нього жінкам та підліткові, він запропонував йому вийти у кухню на «чоловічу розмову». В ході діалогу між двома захмелілими чоловіками, який відбувся за кухонним столом, вони все ж зуміли «зрозуміти» один одного без застосування фізичної сили. Однак, коли Василь піднявся на ноги, щоб залишити квартиру, то заявив, що якщо підліток за декілька днів не знайде спиртного, то він «з ним розбереться». Захмелілий співмешканець не витримав і, схопивши кухонний ніж зі столу, наніс ним удар у спину своєму супернику. Не зважаючи на поранення, сусід швидко залишив квартиру. Нападник же, зрозумівши через декілька хвилин, що накоїв, - зателефонував до Київського райвідділу міліції та повідомив про те, що сталось.
Зараз Василь із проникаючою колото-різаною раною грудної клітини знаходиться в одній із лікарень міста Полтави. Чоловік, який у п'яному розпалі, не зміг стримати емоції та ввігнав ніж в спину суперникові, знаходиться під вартою, відносно нього Київським райвідділом міліції порушено кримінальну справу. Один із впевненістю стверджує, що якби не «хильнув» лишнього, то навряд чи вломився у чужу квартиру, а інший – що зміг би себе стримати, і не пустив у хід ножа. Однак, обом від цього не легше – один втратив здоров'я, а другий декілька років життя, які йому прийдеться коротати за ґратами.
Володимир Пасічко
помічник начальника Київського РВ ПМУ
по взаємодії з громадськістю та ЗМІ
«Новорічні красуні» із цвинтаря
В перші дні 2010 року до Київського райвідділу міліції звернулись дві мешканки селища Івонченці із заявами про те, що із могил їх рідних на місцевому цвинтарі зникли декоративні ялинки. Для з'ясування обставин події на місце виїхали старший дільничний інспектор райвідділу Олександр Ніфантов зі своїм помічником, які відповідають за підтримання правопорядку у даному населеному пункті. Міліціонери відразу помітили, що зниклі ялинки були не будь-як зламані чи вирвані, а обережно зрізані. Це підштовхувало до думки про те, що зловмисник не просто здійснив наругу над могилами, а все таки зробив це із корисливою метою. Для чого потрібні «новорічні красуні» в новорічні та різдвяні свята не важко було здогадатись, однак вірити у таке призначення ялинок з цвинтаря все ж не хотілось.
Робота дільничних інспекторів по розшуку зловмисника дуже швидко принесла результат – у розмові з мешканцями Івонченців вдалось з'ясувати, що один із жителів селища напередодні Нового року ходив по вулицям та пропонував людям придбати ялинку. Коли міліціонери завітали до помешкання цього чоловіка, все, як кажуть, «стало на свої місця». Тридцятидев'ятирічний Владислав (ім'я змінено) спочатку заперечував свою причетність до події на цвинтарі, однак згодом все ж зізнався, що дерева на могилах позрізав саме він. З легкістю пояснив і причину такого нелюдського вчинку.
Проживав чоловік разом із співмешканкою та її восьмирічною донькою. Дівчинка, як і вся малеча, Новорічне свято дуже хотіла зустріти з ялинкою, тому і попросила «тата» виконати це бажання. Грошей на «новорічну красуню» у Владислава не було, тому він нічого кращого не придумав, як роздобути її на цвинтарі, який знаходиться неподалік будинку. За декілька днів до Нового року, під покровом темряви туди й пішов - серед багатьох декоративних ялинок, які ростуть біля могил, вибрав щонайкращу, та з легкістю її зрізав. Вже прямуючи додому, подумав, що таким чином можна і підзаробити грошенят, тому зрізав і ще одну, яка росла поблизу іншої могили. Одне деревце чоловік заховав, а інше поніс до домівки. Радості дівчинки, яка через безгрошів'я в сім'ї не звикла до розкоші та навіть дрібних подарунків, не було меж, а от співмешканка «новорічній красуні» зраділа не дуже – вона розуміла, що подібна декоративна ялинка коштує чималих грошей, яких у її любого просто не могло бути. На її запитання щодо походження зеленого деревця, чоловік чесно відповів, що «поцупив». Однак, зізнаватись у тому, що зробив це із цвинтаря не став – розумів, що реакція жінки буде вкрай негативною і Новорічне свято їм усім прийдеться зустріти без такої ялинки. Через деякий час деревце прикрасили й поставили у кімнаті. Ще одну зрізану на могилі «новорічну красуню» наступного дня Владислав за безцінь продав своїй односельчанці і вона також стала окрасою її оселі на Новий рік.
«Даний випадок, - говорить начальник Київського райвідділу міліції підполковник міліції Ігор Рудь, - повинен стати наукою не лише чоловікові, який позрізав ялинки і який за це буде притягнений до кримінальної відповідальності. Замислитись потрібно і тим полтавцям, які купують новорічні ялинки у людей, що не мають на їх продаж відповідних дозволів і документів. Такі дерева продаються, як правило, за безцінь і це є основним аргументом попиту на них. Разом з тим, ніхто не може гарантувати, що зрізані такі ялинки у лісі, а не на цвинтарі, як у даному випадку, чи просто не вкрадені у якомусь іншому місці. Краще заплатити дорожче, або провести свято взагалі без «новорічної красуні», ніж із такою ялинкою».
Зараз Київським райвідділом міліції вирішується питання щодо порушення відносно Владислава кримінальної справи за статтею 297 Кримінального кодексу України - наруга над могилою. Дана стаття, поряд із штрафом, арештом та обмеженням волі, передбачає також можливість позбавлення волі на строк до трьох років. Міру покарання для зловмисника, який порушив спокій померлих, визначить суд. Однак, якою б вона не була, за свій вчинок, відповідати йому прийдеться, більше всього, не лише за законами людськими, але й за Божими. А вони, як кажуть священики, набагато суворіші за земні.
Володимир Пасічко
помічник начальника Київського РВ ПМУ
по взаємодії з громадськістю та ЗМІ
Уночі троє вихідців з Кавказу обкрадали по декілька квартир полтавців
У листопаді минулого року в Київському районі нашого міста за дві ночі невідомі обікрали три квартири. Подібні злочини для міліціонерів не дивина, однак, у даному випадку насторожила їх кількість за такий короткий проміжок часу. Коли ж правоохоронці проаналізували отриману з усіх трьох крадіжок інформацію, зокрема найтонші особливості злому дверей та проникнення у квартири, то зробили висновок – діяли одні й ті ж люди. На той час це було лише припущення, яке ґрунтувалось на великому досвіді роботи оперативників та експертів: злочинці не залишили у помешканнях жодних слідів, які б дали змогу їх ідентифікувати, не було й жодних свідків. Ця обставина підштовхнула і ще до одного висновку – діяли не звичайні «ворюги», які часто лізуть до квартир, щоб дістати гроші на чергову випивку чи дозу наркотику, а «професіонали». Як показало подальше розслідування кримінальних справ, порушених за фактами цих крадіжок, обидва висновки були вірними.
В результаті кропіткої роботи, оперативникам із Київського райвідділу міліції, які спеціалізуються на розкритті квартирних злочинів, вдалось встановити, що працювали не місцеві, а заїзні злочинці. Це ще більше ускладнювало завдання щодо їх пошуку, однак мало й позитивний момент – знали, що шукати потрібно за межами міста Полтави, а це економило час та сили. Подальші оперативно-технічні та розшукові заходи привели і до встановлення конкретного населеного пункту, звідки приїздили до нас злодії – це було місто Нікополь Дніпропетровської області. Не гаючи часу, керівництво Київського РВ відрядило туди декількох оперативних працівників, які, по прибутті, успішно «зорієнтувались на місцевості», встановили точне місце проживання підозрюваного та затримали його.
Затриманим виявився сорокарічний грузин без українського громадянства. Близько року тому він вийшов із в'язниці, де відбував покарання у вигляді шести років суворого режиму за крадіжки із квартир у складі організованої групи. Від нього правоохоронцям вдалось дізнатись усі подробиці скоєння злочинів. Як виявилось, діяв він не сам – з ним «працювали» ще двоє помічників-грузинів: товариш, з яким раніше у складі групи «бомбили» квартири у Дніпропетровську і який також «відсидів» за це чотири роки за гратами, а також його племінник. Постійно проживали чоловіки у Нікополі. У листопаді 2009 року вони на 3 дні приїхали в наше місто та поселились у свого знайомого, також грузина, який уже більше десяти років легально проживає у Полтаві. За дві ночі гості «обчистила» три квартири в Київському районі Полтави та поїхали додому. Однак, із собою забрали лише готівку, решту вкраденого, а це золоті прикраси, одяг, побутова та електротехніка загальною вартістю близько двадцять тисяч гривень, із собою в автомобілі злодії не повезли – боялись, щоб не виникло питань у працівників ДАІ, які могли зупинити на шляху. Ці речі вони залишили у свого знайомого-полтавця, який за декілька днів частину із них продав, а частину відправив до Нікополя міжміськими автобусами.
«В усіх випадках, - зазначає начальник Київського РВ ПМУ підполковник міліції Ігор Рудь, - злодії діяли не на «авось», а ретельно готувались до злочинів. Хоча здійснювали крадіжки пізньої ночі, однак починали свою «роботу» як тільки вечоріло. На автомобілі вони під'їздили до будинків, протягом довгого часу спостерігали за вікнами і відмічали, у яких квартирах не горить світло. Вночі знову приїздили до цих будинків, наймолодший, який не мав кримінального досвіду, залишався в автомобілі, а решта двоє злочинців ішли в будинок. Підходили до дверей вже відмічених квартир і дзвонили – якщо там чули якісь рухи, то зникали, якщо ж у відповідь була тиша, то проникали до помешкань. Двері відкривали шляхом злому серцевини замка за допомогою спеціальних пристроїв».
В ході подальшої роботи працівниками Київського райвідділу міліції було встановлено, що приїздили дані грузини до нашого міста не лише у листопаді, але і у вересні та жовтні 2009 року. І, як виявилось, не просто погостювати – під час цих відвідин за аналогічною схемою вони обікрали ще вісім квартир: по чотири в Октябрському та Ленінському районах нашого міста.
По фактам даних крадіжок правоохоронцями порушені кримінальні справи за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України. Одного із підозрюваних затримано, відносно нього вирішується питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Особи двох його помічників також відомі, правоохоронними органами проводяться слідчо-оперативні та розшукові заходи по встановленню місця їх перебування. Міліціонери докладуть максимум зусиль, щоб найближчим часом вони приєднається до свого товариша, адже місце злочинця – за гратами.
Володимир Пасічко
помічник начальника Київського РВ ПМУ
по взаємодії з громадськістю та ЗМІ
П'яний злодій обікрав дитячий садок
Нещодавно до Київського райвідділу міліції міста Полтави звернувся керівник одного з дитячих садочків. Жінка повідомила, що вночі із підвального приміщення даного закладу зникли шість мішків цибулі.
Слідчо-оперативна група, яка прибула на місце події, дуже швидко встановила всі необхідні обставини надзвичайної події, а оперативні працівники відразу взялись за пошуки злодія.
Те, що це була крадіжка, не підлягало сумніву: петля для навісного замка, яким були закриті двері підвалу, була відбита. Саме завдяки таким «нехитрим» діям невідомий зміг потрапити до приміщення та «поцупити» овочі.
Із практичної діяльності правоохоронці знають, що подібним чином продукти харчування крадуть, як правило, найбідніші представники кримінального світу: люди без постійного місця проживання, алкоголіки та наркомани.
Подібні злочини вони вчиняють систематично, особливо взимку, однак роблять це не заради наживи – здебільшого для того, щоб просто прогодуватись. Зважаючи на це, категорію людей, серед яких потрібно шукати злодія, працівники міліції визначили дуже швидко. Об'єкт крадіжки також вписувався у загальну логіку злочинів, які вчиняють такі громадяни, адже до жилих багатоквартирних та приватних будинків безхатченки та алкоголіки, як правило, не «лізуть», бояться «помсти» від їх мешканців.
За декілька днів проведення оперативно-розшукових заходів, працівникам Київського райвідділу вдалось встановити та затримати підозрюваного у скоєнні даного злочину. Ним виявився сорокадворічний мешканець Полтави, як і передбачалось, без постійного місця проживання, який до цього неодноразово притягувався до відповідальності за різного роду крадіжки. Проживав чоловік у підвалах, харчувався чим прийдеться, коли ж із їжею стало зовсім сутужно – вирішив піти на «діло».
Вночі, подорожуючи між будинками, підібрав «підходящий» та, зламавши замок на дверях, проник у підвал. Чоловік надіявся знайти консервацію, однак, натрапивши на сітки з цибулею, також не дуже засмутився. Спочатку, за декілька заходів, виніс шість сіток до сусіднього дому (кожна сітка вагою по 17 кілограмів), а потім, протягом ночі, переносив їх до свого «лігва» у підвалі одного з будинків.
Декілька днів цибуля була основним продуктом харчування не лише злодія, але й усіх його знайомих безхатченків - він щиро нею ділився. На запитання про те, навіщо ж красти у дітей, чоловік, наче щиро, дивується та виправдовується. Говорить, що був напідпитку, та й вночі не видно було, що це дитячий садок – думав, що «лізе» до підвалу звичайного будинку. Якби знав, що це дитсадок, пішов би далі, знайшов би інший дім.
Злодій «поцупив» лише невелику частину запасів «стратегічно-важливого» у нинішніх погодних умовах продукту харчування, який зберігався у підвалі дитячого садочку. Тому дітки у цьому закладі, як і раніше, мають змогу зміцнювати свій імунітет та борися із хворобами.
Щодо крадія, то зараз Київським райвідділом міліції вирішується питання про порушення відносно нього кримінальної справи за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України – крадіжка. За свої дії він може отримати від трьох до шести років позбавлення волі.
Володимир Пасічко
помічник начальника Київського РВ ПМУ
по взаємодії з громадськістю та ЗМІ
Небайдужий чоловік із собакою затримав злодія, озброєного ножем
Незаперечним фактом роботи міліції є те, що ефективність її діяльності по боротьбі зі злочинністю стає набагато вищою, коли участь у ній приймають звичайні громадяни. На жаль, як показує практика останніх років, не так часто зустрічаються люди, які готові бути поряд з правоохоронцями під час припинення неправомірних дій з боку різного роду кримінальних елементів. «Моя хата скраю» - саме таку позицію, як правило, займають громадяни, коли мова заходить про захист та відстоювання прав інших. Однак, як кажуть, із кожного правила є свої винятки. І в Полтаві такі винятки останнім часом трапляються все частіше, що вселяє надію на формування вже стійкої тенденції. Так, нещодавно у Київському районі нашого міста небайдужий чоловік затримав молодика, який намагався «обчистити» легковик.
Близько четвертої години ранку Володимира розбудив звук сигналізації автомобіля, який стояв у дворі. Хоча за свого «залізного коня» чоловік був спокійний, адже авто стояло в гаражі, та й з теплого ліжка вставати не дуже хотілось, однак цікавість перемогла. Він піднявся та повільно «спрямував» ще не пробуджене від сну тіло до вікна, яке виходило у двір будинку. Картина, яку побачив Володимир за склом, враз примусила його забути про сон та миттєво зосередитись – біля автомобіля, у якого спрацювала сигналізація, стояв молодий хлопець та намагався відкрити дверцята. «Злодій, - промайнуло в голові чоловіка, - потрібно щось робити». Довго не роздумуючи, Володимир вискочив на балкон та почав кричати молодику, щоб той припинив свої дії. Зловмисник, почувши крик, перелякався та пішов від авто геть. Чоловіка це дещо заспокоїло, однак та думка, що злодій буде на волі, що завтра чи після завтра зможе повторити свою спробу і все ж «обчистити» чийсь автомобіль, підштовхнула його на більш рішучі дії.
«Спочатку я хотів просто викликати міліцію та повідомити про те, що побачив, - розповідає Володимир. - Однак, подумав, що за декілька хвилин, поки наряд буде їхати до нашого будинку, молодик вже втече. Особливих прикмет, за якими б можна було розшукати хлопця пізніше, я не запам'ятав. Тому вирішив діяти сам. Я швидко одягнувся та із своїм собакою породи лабрадор вибіг на вулицю»
Молодика вже не було видно, однак Володимир бачив у якому напрямку він пішов. Декілька десятків метрів прямували по слідам від взуття злодія, які було видно на снігу. Коли ж сліди загубились серед інших, чоловік скомандував Річарду (кличка собаки): «Шукати». Навчений пес, який до цього лише йшов поряд, від такого слова просто «загорівся». Він швидко опустив свою морду у сніг і за декілька секунд, радо відчуваючи вже себе «у головній ролі», повів господаря за собою.
Коли за рогом одного з будинків чоловік побачив знайомий силует злодія, він закричав, щоб той зупинився. Обернувшись та побачивши, що за ним ідуть, молодик почав бігти. В такій ситуації Володимир дав команду Річарду догнати втікача. Він знав, що пес порушника не покусає, а лише зіб'є з ніг та буде «стерегти» – так він був навчений. Лабрадор рвонув з місця та побіг. Коли пес був за декілька метрів від хлопця, той різко зупинився та розвернувся обличчям до собаки. В руках у нього був ніж. Собака також зупинилась, і декілька секунд, поки не підбіг чоловік, вони стояли і дивились один на одного.
В цей момент, як зізнався пізніше Володимир, він дещо розгубився, однак наявність поряд сорокап'ятикілограмового Річарда, який в будь-яку хвилину був готовий захистити його, знову вселила впевненість. Чоловік почав говорити хлопцеві, щоб той викинув ніж та лягав на землю, однак той не слухався – непорушно стояв на місці. Так продовжувалось якусь хвилину-другу. Зрештою, молодик не витримав і зробив крок уперед до Володимира – чоловік, переживаючи за своє життя, дав команду «Фас». Собака вмить стрибнула на молодика, своїм тілом збила його з ніг і стала поряд. Під час падіння, хлопець випустив ніж з рук - він відлетів на декілька метрів вбік та лежав у снігу. Зрозумівши, що справу зроблено, що з такого положення злодій нікуди не втече, Володимир викликав міліцію.
Слідчо-оперативно група Київського РВ, яка прибула на місце пригоди, доставила зловмисника до райвідділу та взялась за з'ясування усіх обставин події. Затриманим виявився мешканець Полтави, сімнадцятирічний Олександр (ім'я змінено). Автомобіль, у який він намагався проникнути, коли його «застали на гарячому», був далеко не єдиним, що потерпів від його рук. Протягом цієї ночі із двадцяти престижних іномарок він позривав логотипи та, розбивши скло ще у двох авто, викрав особисті речі їх власників. Логотипи, за свідченнями хлопця, він викрадав для «колекціонування та продажу на авторинку». За дійсної вартості у 200-300 гривень за кожен, хлопець мав намір збувати їх по 20-30. Однак, «розбагатіти» не вдалося. Проти нього вже порушено кримінальну справу за статтею 185 Кримінального кодексу України – крадіжка. За свої дії він може отримати до трьох років позбавлення волі.
Правоохоронці дуже вдячні людині, яка не стала осторонь чужої біди і затримала зловмисника. Володимир проявив сміливість і рішучість, тобто ті риси, які завжди були притаманні справжнім чоловікам. І дуже хотілось, щоб таких людей у Полтаві було якомога більше. За затримання порушника працівники Київського райвідділу міліції нагородили його почесною грамотою. Не забули і про чотирилапого друга – подарували мішок собачого корму та оформили офіційний акт, який засвідчує, що він брав участь у затриманні порушника».
Володимир Пасічко
помічник начальника Київського РВ ПМУ
по взаємодії з громадськістю та ЗМІ
03.02.2010
Надану можливість уникнути ув'язнення, неповнолітні використали для вчинення нового злочину
Володимир та Сергій (імена змінені) познайомились минулого року. Обом тоді було по сімнадцять і обоє, незважаючи на досить юний вік, перебували під вартою. Хлопці «коротали час» в одній, як вони говорять, «хаті», тобто камері слідчого ізолятора. Володимира «закрили» за вчинення крадіжок та грабежів у місті Лубни, а Сергія – за грабежі та розбої у Полтаві. За декілька місяців спільного «проживання» юнаки потоваришували: далися в знаки і однаковий вік, сімейний стан (походили із неповних та незабезпечених сімей) та й захоплення були однакові – обидва полюбляли займатись злочинним промислом.
Володимира у травні 2009 року засудили до трьох років позбавлення волі. Разом з цим, представники Феміди повірили у можливість виправлення засудженого без відбування покарання, тому встановили йому іспитовий строк в один рік. Для хлопця це означало, що якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину, то його звільнять від тюремного ув'язнення. У нього з'явився шанс зробити певні висновки та скорегувати своє подальше життя таким чином, щоб більше ніколи не потрапити за грати. Це, за словами молодика, він і хотів зробити. У листопаді із СІЗО вийшов і його друг Сергій, йому також пощастило – за скоєне він отримав п'ять років позбавлення волі з іспитовим строком у три роки. Перебування у «не зовсім сприятливій» атмосфері слідчого ізолятора підштовхнуло і його до думки про те, що із протиправною діяльністю потрібно закінчувати. Юнаки дякували долі за милосердя та подаровану можливість спокутувати свої провини без ув'язнення. Однак, чи то бажання неповнолітніх покінчити із криміналом були не зовсім щирими, чи то волі у їх реалізації забракло, однак, як кажуть, не так сталося, як гадалося.
Коли Володимир наприкінці грудня минулого року дізнався, що його товариш і співмешканець по «хаті» вийшов із СІЗО, то відразу вирішив провідати друга. Нагода випала через кілька днів: юнак взяв із собою свого знайомого та разом поїхали із Лубен до Полтави. Прибувши на Київський вокзал, Володимир відразу зателефонував Сергію та запропонував зустрітись. Менш ніж за годину друзі-сокамерники вже обнімали один одного та розповідали про життя-буття після виходу із стін слідчого ізолятора. Як водиться, таку подію хлопці вирішили відсвяткувати, а щоб було веселіше, покликали ще декількох неповнолітніх товаришів Сергія. За деякий час усі були в зборі, і гурт молодих людей вирушив гуляти містом.
Коли стемніло, компанія зупинилась у дворі одного з будинків поблизу зупинки «Сінна». Хтось швидко збігав по пиво і спілкування продовжили вже за «бокалом». Випили неповнолітні майже по літрі на «брата» - як на молодий організм, цього було достатньо, щоб почувати себе «весело й розкуто». Однак, пиво впливало не лише на мозок, але й на сечовивідну систему, тому через деякий час Володимиру захотілось «сходити по-маленькому». Місця для цього хлопець довго вибирати не став і неквапливим кроком попрямував за гаражі, які знаходились неподалік. Назад до гурту юнак уже поспішав. Підбігши до товаришів, він голосно сказав: «Швидко за мною! Там двоє чоловіків йде, дамо їм по зубах, а речі заберемо». Незважаючи на те, що досвід у подібних справах серед усієї компанії, крім самого Володимира, мав лише Сергій, однак усі, як за командою, встали та пішли за гаражі.
«Коли ми зі знайомим проходили через двір будинку по вулиці Сінній, - говорить один із потерпілих, - до нас підійшли декілька молодих людей, приблизно п'ять-шість чоловік. Один із них запитав у мене: «Котра година?». Коли я нахилив голову, щоб подивитись на свій наручний годинник, то отримав цілий шквал ударів по тулубу, під силою яких я впав. Після падіння удари не припинились, і після ще декількох я просто втратив свідомість.»
Товаришу, який ішов поряд, дісталось дещо менше: його також збили з ніг, але він все ж зміг піднятися та дати неповнолітнім відсіч. Більше того, побачивши, що юнаки втікають, чоловік вирішив когось із них затримати і побіг за ними. Коли потерпілий, який втратив свідомість, прийшов до тями, то поряд нікого не було. Оглядівшись, він виявив відсутність свого мобільного телефону, тридцяти гривень та картки поповнення рахунку. Чоловік хотів піднятись та самостійно прямувати додому, однак зробити цього не зміг: ушкодження були занадто серйозними. За деякий час повернувся товариш, який, на жаль, не зміг затримати жодного із нападників. Він викликав швидку допомогу та доставив травмованого чоловіка до лікарні.
Для того, щоб встановити особи неповнолітніх та затримати їх, правоохоронцям з Київського райвідділу міліції, куди звернулись потерпілі знадобилось декілька тижнів. Протягом цього часу неповнолітні розбійники «залягли на дно» і вже почали сподіватись, що для них все минеться. Надіялись марно: міліціонери щодня по крихті збирали інформацію, проводили подвірні обходи, бесіди з перехожими з метою пошуку свідків події. Знайти людей, які могли надати хоч найменші відомості було дуже важко, адже напад відбувався близько 22 години, коли на вулиці було темно. Однак, терпіння та наполеглива праця правоохоронців усе ж принесли результат. Завдяки отриманій від громадян інформації, спочатку затримали одного з нападників, а вже за його свідченнями встановили особи та затримали четверо інших.
Відповідно до порушеної за статтею 187 Кримінального кодексу України кримінальної справи (розбій), неповнолітнім нападникам «світить» від трьох до семи років позбавлення волі. Володимир та Сергій, більше всього, лише цим покаранням не обмежаться: напад на чоловіків вони вчинили під час визначеного їм іспитового строку, тому і за попередні злочини прийдеться «відсидіти» за гратами. Через декілька місяців після виходу із слідчого ізолятора, вони знову туди повернулись. Наданою можливістю жити добропорядним життям на волі молодики знехтували, тому тепер свої найближчі роки їм прийдеться провести у вже знайомих «хатинах».
Володимир Пасічко
помічник начальника Київського РВ ПМУ
по взаємодії з громадськістю та ЗМІ
15.02.10
Злий жарт як подарунок долі, або як пенсіонерка п'ять тисяч доларів знайшла
Мабуть, кожен із нас хоча б раз у житті мріяв виграти у лотерею чи знайти гроші і зажити завдяки цьому нормальним життям. Однак, доля всміхається одиницям, а для абсолютної більшості подібні бажання залишаються лише мріями - на всі блага їм приходиться заробляти щоденною важкою працею. Саме до такої більшості і відносила себе пенсіонерка із Полтави, у всякому разі до того дня, поки на вулиці не знайшла згорток із стодоларовими купюрами…
Коли Галина Миколаївна (ім.'я змінено) проходила по вулиці Незалежності повз Кооперативний університет, її обігнав молодий хлопець. Жінка приділила його особі рівно стільки ж уваги, як і будь-якому іншому перехожому – просто подивилась у слід і продовжувала думати про щось своє. Однак, коли незнайомець вже був метрів за десять попереду, із його барсетки випав якийсь невеликий згорток. Пенсіонерка навіть не стала чекати, поки підійде до загубленої речі, а відразу крикнула у слід чоловікові, що той щось загубив. Хоча Галина Миколаївна кричала достатньо голосно і молодик просто не міг її не почути – він продовжував іти вперед, наче був глухий. Ще декілька разів безуспішно окликнувши незнайомця, жінка підійшла до згортку. Те, що вона побачила, просто шокувало – у прозорому целофані лежала ціла купа стодоларових купюр.
Побачивши таку знахідку, в голові Галини Миколаївни, як, мабуть, і в будь-кого із нас у подібному випадку, промайнула думка: «Промовчу, заберу собі. Це ж величезні гроші. Я за все життя такої кількості й у руках не тримала». І справді, все життя жінки, протягом якого вона, як і тисячі інших українських жінок, чесно і не покладаючи рук працювала, не принесло їй на схилі років не те що багатства, а навіть достатку та впевненості у завтрашньому дні. Навпаки, без декількох років семидесятирічна пенсіонерка, щоб хоч якось зводити кінці з кінцями, була змушена підпрацьовувати медсестрою в одній з лікарень міста. А ще ж є діти й онуки, яким у наш час також живеться не краще, і яким час від часу також потрібна її допомога. З огляду на все це, долари, які зараз лежали у Галини Миколаївни під ногами, можна було б сприйняти як подарунок долі, який вона і справді заслужила за своє життя. Такі думки протягом якихось секунд промайнули в голові жінки. Однак, вона відкинула їх і вже набрала повітря в легені, щоб в черговий раз і ще голосніше окрикнути незнайомця.
В цей час чиясь рука легко опустилась на її плече. Це змусило її випустити повітря з грудей і поглянути назад. Там стояв чоловік років сорока. Дивлячись просто в очі Галині Миколаївні він почав переконувати її майже у тому ж самому, про що якусь секунду назад вона й сама себе намагалась переконати в думках, і з чим рішуче не погодилась. «Жіночко, це ж гроші, які Вам набагато більш потрібні, ніж тому молодику, який їх загубив, - спокійно й переконливо сказав чоловік. - Він молодий, заробив зараз, а може й вкрав, заробить і ще. Для молодих сьогодні це не гроші, а для нас з вами це велика сума. Давайте не будемо нікого кликати». З цими словами він підняв згорток та запропонував Галині Миколаївні відійти за ялинки, які знаходились неподалік. По дорозі познайомились – чоловіка звали Василем. Як тільки вони зайшли за щільну завісу дерев – де не взявся молодик, який загубив гроші. Василю, у руках якого був згорток з грішми, потрібно було його десь заховати і він кинув його в пакет жінки. Підійшовши, незнайомець розгубленим голосом повідомив, що він загубив п'ять тисяч доларів і запитав, чи вони їх не знаходили. Новий знайомий Галини Миколаївни швидко відповів, що нічого вони не бачили і щоб той не заважав йому спілкуватись зі своєю тещею (саме в такому статусі він представив свою співрозмовницю). Однак, молодик не відстав, а почав просити, щоб Василь показав йому дорогу до центрального ринку, оскільки він не місцевий і не знає, як туди пройти. Чоловік погодився допомогти, сказавши, щоб той почекав трохи, поки він закінчить важливу розмову з тещею.
«Коли молодий хлопець відійшов на метрів двадцять від нас, - говорить Галина Миколаївна, - Василь сказав, щоб я його з грішми чекала тут. Коли він повернеться - поділимо долари, але для впевненості, що я не втечу, щоб віддала йому золоті сережки. Спочатку я завагалась, але все ж зробила так, як він сказав. Подивившись на мої золоті прикраси, він заявив, що цього мало, то ж я віддала йому ще й 100 гривень, які лежали в кишені. Я розуміла, що це лише дріб'язок порівняно з тою сумою грошей, які залишались у мене».
Коли чоловіки пішли, думки в голові жінки почали рухатись у зовсім іншому напрямку. Вона почала думати, що занадто все якось неправдоподібно і вирішила подивитись на гроші. Відійшовши у парк та присівши на лавочку, Галина Миколаївна вийняла з пакету згорток. Діставши долари із кулька та уважно роздивившись, вона зрозуміла, що це саме той безкоштовний «сир», який буває лише в мишоловці. Неозброєним оком було видно, що там лежали грубо підроблені стодоларові купюри. Більше того, їх було не п'ятдесят, а лише тридцять дві. Жінка відразу зателефонувала своїй доньці, а та порадила швидше іти додому.
На жаль, у міліцію Галина Миколаївна звернулась не одразу, а через декілька днів і це значно ускладнить пошуки шахраїв. «Ми переконані, - зазначає начальник Київського райвідділу міліції Ігор Рудь, - що шахраї, залишивши жінку з фальшивими доларами, нікуди не пішли, а спостерігали за нею із-за якогось укриття. Саме так вони діють у подібних випадках. Отримавши сережки та гроші, в даному випадку вони, більше всього, розраховували на більший «заробіток». Якби пенсіонерка не виявила фальшиві гроші і дочекалась повернення чоловіка, то він би почав вимагати від неї повернення вісімнадцяти стодоларових купюр, яких не вистачало в пакункові до п'яти тисяч. Знаючи можливості подібних злочинців щодо різноманітного залякування та тиску та простих людей, можна передбачити, що він з легкістю видурити із жінки і ці гроші. Так що, бажання пенсіонерки поповнити свій бюджет за чужий рахунок закінчилось для неї ще й не так погано». Зараз Київським райвідділом міліції за фактом шахрайства порушена кримінальна справа, проводяться слідчо-оперативні заходи щодо розшуку злочинців.
Володимир Пасічко
помічник начальника Київського РВ ПМУ
по взаємодії з громадськістю та ЗМІ
10.03.10
Роздратований батько ледве не вбив свою двомісячну дитину
Нещодавно до чергової частини Київського райвідділу міліції Полтави зателефонували з Полтавської міської дитячої клінічної лікарні та повідомили, що каретою швидкої допомоги до них доставлено двомісячну дівчинку з численними ушкодженнями голови. Працівники слідчо-оперативної групи, які прибули до медичного закладу, під апаратом штучного дихання побачили зовсім крихітне дитя, голова та обличчя якого були повністю вкриті синцями від численних ударів. Медики встановили діагноз, який у відношенні до двомісячної дитини навіть читати страшно: відкрита черепно-мозкова травма, перелом основи черепа, забій головного мозку тяжкого ступеня, кома, дихальна недостатність, множинні гематоми обличчя.
Важко було зрозуміти, кому і чим могло заважати це безпорадне немовля, щоб так жорстоко з ним обійшлися? Відповідь на це запитання працівники міліції знайшли дуже швидко, і вона, відверто кажучи, їх шокувала. Виявилось, що нелюдом, який майже до смерті побив свою дитину був …. її батько – тридцятивосьмирічний чоловік, який раніше уже мав проблеми із законом та сидів за гратами. Саме це стверджувала лікарям мама дівчинки. Отримавши таку інформацію, працівники кримінальної міліції у справах дітей райвідділу відразу взялись за пошуки підозрюваного. В результаті оперативних заходів через декілька годин їм вдалось встановити, що чоловік може перебувати у своєї матері. Міліціонери не помилились – він знаходився саме там.
Там же перебувала на той момент і його дружина - мати потерпілої дівчинки, яка з лікарні самостійно поїхала розшукувати чоловіка. Марія (ім.'я змінено) повідомила, що зранку із своїм дворічним сином ходила у місто по справах. Коли поверталась додому, то на подвір'ї її зустрів чоловік, який сказав, що мабуть вбив дитину. Почувши такі слова, жінка вмить влетіла у будинок. На ліжку в одній із кімнат вона побачила крихітку, яка практично не подавала ознак життя. Шокована від побаченого, мати інстинктивно взяла її на руки та пригорнула тіло дівчинки до себе. Лише зараз відчула, що донька ще жива: вона час від часу хапає повітря своїм маленьким ротиком. «Швидка допомога», - промайнуло в голові у жінки: вона швидко поклала дитя назад на ліжко і рвонула з місця, щоб бігти до сусідів у яких є телефон. Однак, в дверях кімнати її зустрів чоловік, який сказав, що «сідати в тюрму не буде» і нікуди її не випустить. Марія, яка завжди була спокійною й тихою, в цей момент наче розлючена вовчиця, яка стоїть на захисті своїх вовченят з несамовитим криком накинулась на нього і прорвалась на вулицю. Коли жінка, викликавши швидку допомогу, повернулась додому, то побачила чоловіка, який виходив з будинку. На запитання Марії, він ще раз повторив, що «сідати у в'язницю не буде» і попрямував у місто.
Перебуваючи в приміщенні райвідділу, горе-батько розказав усі подробиці свого нелюдського вчинку. «Коли дружина із сином поїхали у місто, то дочка ще спала, - повідомив він міліціонерам. – За деякий час вона проснулась і почала голосно плакати. Я зварив їй дитячу суміш, накормив, однак це не подіяло. Плач Саші (ім.'я дівчинки) мене дуже дратував і в решті я не стримався: підійшов до неї та декілька разів з розмаху вдарив її по голові долонею. Дитина перестала рухатись та дихати, я подумав, що її вбив». Невідомо, наскільки щирим був чоловік, однак при наданні пояснень він постійно плакав. Казав, що до своєї матері відразу після побиття немовляти поїхав для того, щоб позичити гроші на горілку, напитись та повіситись. Чи справді це так, чи гроші йому потрібні були для того, щоб втекти від правосуддя, з'ясує подальше слідство.
Дружина говорить, що жорстокість – це не рідкість у поведінці чоловіка. Протягом спільного життя він неодноразово її бив. Немаловажну інформацію надав і старший син, студент одного із технікумів нашого міста. Виявляється, нещодавно, повернувшись додому, він побачив Сашу, яка лежала на ліжку повністю накрита великою подушкою. Він перелякався, що вона може задихнутись, тому швидко прийняв подушку та поспішив до батька, який на той час був удома. Чоловік запевнив, що нічого страшного не станеться: він так часто робить, коли дитина плаче. Хлопець про побачене промовчав, про що зараз дуже шкодує – якби тоді забили на сполох, можливо б попередили сьогоднішню трагедію.
Зараз двомісячне немовля знаходиться в реанімаційному відділенні дитячої лікарні. Лікарі запевняють, що зроблять все можливе, однак якихось прогнозів щодо перспектив її подальшого видужування не роблять. Горе-батько (хоча батьком його важко назвати, навіть слово «людина» до нього, мабуть, не доречне) знаходиться під арештом.
Володимир Пасічко
помічник начальника Київського РВ ПМУ
по взаємодії з громадськістю та ЗМІ
13.03.10
Затримано гаражних злодіїв, на рахунку яких майже двадцять крадіжок
Нещодавно працівники Київського райвідділу міліції міста Полтави затримали трьох осіб, які протягом останніх шести місяців зуміли здійснити крадіжки із майже двох десятків гаражів. Усі троє - мешканці нашого міста, двоє з них раніше уже притягувалися до кримінальної відповідальності. «Працювали» злодії на території гаражних кооперативів «Граніт», «Сигнал», «Зірка», «Авіатор», які розташовані в районі авіамістечка.
Натхненником та організатором злочинів був 29-річний Василь, він був незмінним учасником усіх крадіжок, решта двоє молодиків ходили «на справу» по черзі. Чоловік мав свій гараж у одному із цих кооперативів, тому чудово «орієнтувався на місцевості». Вдень ходив по території, наче у справах, підбираючи підходящий об'єкт. Коли такий знаходився, то вночі його «чистили». Злодії спочатку заходили до гаража Василя, там випивали горілки для хоробрості, а вже потім бралися за справу.
У гаражі проникали через дах. За допомогою лома відгинали металеві листи покриття і Василь пролазив через утворену дірку всередину. Далі, за допомогою ліхтарика, він підбирав там усе цінне, що було та подавав через пророблену дірку своєму товаришу. Таким чином, злодії витягували колеса до автомобілів, інструменти, запчастини, побутову техніку, велосипеди, надувні човни, туристичні палатки, спінінги, бензопили, кольоровий метал – тобто все те цінне, що зберігали там їх власники. Вкрадене переносили у гараж до Василя, пізніше продавали, а гроші ділили. Якщо витягнутого майна було так багато, що не можна було донести, то використовували авто Василя. Про масштаби діяльності крадіїв можна судити по тому, що для перевезення із гаража до райвідділу лише тих речей, які вони не встигли продати (вони проходять як речові докази по кримінальній справі), міліціонерам потрібно було три вантажівки «Газель».
Затримати любителів чужого добра вдалось завдяки пильності одного із власників гаражів. Чоловіку здались підозрілими двоє молодиків, які пізнього вечора гуляли по території кооперативу і він повідомив про це до чергової частини Київського райвідділу міліції.
Працівники міліції уже давно відслідковували ситуацію навколо крадіжок на даній території, тому, отримавши таку інформацію, діяли вкрай оперативно та злагоджено. Слідчо-оперативна група, виїхавши на місце, не дала чоловікам практично жодного шансу «накивати п'ятами». Відразу після затримання вони будь-що заперечували, однак, коли правоохоронці оглянули автомобіль Василя, то виявили там деякі речі, які раніше були вкрадені з інших гаражів. Після цього виправдовуватись вже було ніяк, тому злодії у всьому зізнались.
Зараз усі троє перебувають під вартою. Відносно крадіїв порушено кримінальну справу за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (крадіжка, поєднана із проникненням у приміщення). За пристрасть до чужого майна чоловіки можуть отримати до шести років позбавлення волі.
Володимир Пасічко
помічник начальника Київського РВ ПМУ
по взаємодії з громадськістю та ЗМІ
16.03.2010
| |
|
|
