|
|
 |
КЕРІВНИЙ СКЛАД КИЇВСЬКОГО РВ ПМУ УМВС УКРАЇНИ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
Історична довідка Київського районного відділу ПМУ УМВС України в Полтавській області Новітня історія підрозділу починається з 8 червня 1949 року, коли начальником 2-го міського відділення міліції Полтави, як колись називався Київський РВ, був призначений колишній співробітник ВЧК майор Приходько Василь Сергійович, 12.10.1904 року народження, уродженець селища Великий Поділ Семенівського району Полтавської області. Як на той час, він мав дуже непогану освіту: 6 класів неповної середньої школи та дворічні агрокурси. Роботі у правоохоронних органах Василь Сергійович присвятив 25 років свого життя. Починав у 1932 році співробітником ВЧК, на пенсію вийшов 13 грудня 1957 року з посади начальника 2-го міського відділення міліції. Оперативна обстановка, у якій прийшлося працювати В.С.Приходьку, була дуже складною, адже в повоєнні роки на території України ще залишалося багато бандитських формувань, а в лісах було для них чимало схованок та складів зі зброєю. Того ж таки 13 грудня 1957 року на посаду начальника 2-го відділення міліції виконкому Київської районної ради депутатів трудящих Полтави був призначений майор міліції Львов Микола Миколайович, 15 грудня 1918 року народження. У 1951 році він закінчив школу Міністерства Державної Безпеки СРСР. У НКВС з 22 жовтня 1937 року по 15 серпня 1943 року. За час служби мав чимало державних нагород. В органи внутрішніх справ був призначений 8 березня 1944 року. Службу розпочав на посаді оперуповноваженого карного розшуку по боротьбі з бандформуваннями. М.М.Львов тривалий час працював у 2-му міському відділенні міліції, тож закономірно, що після виходу на пенсію начальника РВ майора міліції Приходька, саме його й було призначено на цю посаду. Після того, як 28 листопада 1961 року М.М.Львов пішов на заслужений відпочинок, на посаду начальника 2-го міського відділення міліції виконавчого комітету Київської районної ради депутатів трудящих Полтави був призначений працівник, який розпочав свій шлях правоохоронця з 1945 року на посаді оперуповноваженого карного розшуку Великобагачанського районного відділення міліції – майор міліції Кулик Петро Васильович, 4 жовтня 1921 року народження, уродженець селища Вороненців Черкаської область У 1946 році він закінчив Львівську школу міліції МВС СРСР. 1963 року 2-е міське відділення міліції виконавчого комітету районної ради депутатів трудящих Полтави було реорганізоване у відділення міліції виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів Полтави. У цей час збільшується штатна чисельність співробітників відділення, особливо оперативної служби та дільничних інспекторів, які безпосередньо займалися профілактикою, попередженням та розкриттям злочинів. П.В.Кулик пройшов шлях від оперуповноваженого карного розшуку до начальника відділення міліції, від лейтенанта до майора міліції. Будучи на пенсії, він тривалий час підтримував зв'язки з підрозділом, надавав допомогу в професійному становленні молодим працівникам. У грудні 1969 року, на зміну Кулику П.В., начальником відділення був призначений підполковник міліції Струков Іван Митрофанович, 26 лютого 1926 року народження, освіта вища, у 1962 році закінчив Харківський юридичний інститут. Після демобілізації з лав Збройних сил у вересні 1950 року за направлениям райкому комсомолу він розпочав свою службу в міліції. 3 1951 року, перебуваючи на посаді оперуповноваженого обласного відділу карного розшуку, брав участь в знищенні бандформувань у Полтаві та в Полтавській області. У 1961 році Іван Митрофанович був переведений старшим оперуповноваженим карного розшуку 2-го міського відділення міліції Полтави, де працював до січня 1963 року. У цей час був створений міський відділ міліції Полтави. Відбувалися різні кадрові перестановки. Струкова І.М. переводять до відділення дізнання обласного управління на посаду слідчого. Після утворення слідчого відділу в обласному управлінні, з 1 червня 1964 року його призначають слідчим СВ УВС. Коли Івана Митрофановича 1 грудня 1969 року призначили на посаду начальника відділення міліції Київського районного виконавчого комітету Полтави, у відділенні був такий штат співробітників: начальник відділення; 1-й заступник начальника відділення; 3 заступники начальника відділення; 6 дільничних інспекторів міліції; 2 працівники карного розшуку; 1 слідчий; начальник паспортного столу; 2 паспортиста; 3 оперативні чергові; 3 чергові офіцери; 3 помічники чергового; 2 водії; 2 прибиральниці. Ці люди й забезпечували охорону громадського порядку на території району, площа якого складала тоді 55% від площі міста Полтави. На цій території знаходилося 70% промислових підприємств. Розкриття злочинів на той час досягало 98 %. За час, коли відділенням керував Іван Митрофанович, не було жодного нерозкритого вбивства. Особливо небезпечні злочини завжди розкривалися 100-відсотково. На початку 70-х років на території відділення було створено 6 громадських пунктів охорони правопорядку, де на досить високому рівні була організована робота добровільних народних дружин та поставлена робота з громадськістю району. Все це мало позитивний вплив на профілактику і розкриття злочинів, адже лише з одного ГПОП на чергування по охороні громадського порядку щовечора виходило близько 20-25 дружинників. У 1975-1978 роках відділення було базовим в питаниях підготовки кадрів для управління внутрішніх справ Полтавської області. 3 нього вийшли: Стороженко В.П. - 1-й заступник начальника УМВС, Степанюк М. - заступник начальника УКР УМВС, Черних СП. - начальник УМВС, Черновський О.Д. - начальник Полтавського міського управління УМВС, Крюк В. - начальник відділення відділу карного розшуку УМВС області та інші працівники. У вересні 1981 року на посаду начальника відділення внутрішніх справ Київського райвиконкому Полтави був призначений полковник міліції Кушнір Станіслав Павлович. Народився 30 квітня 1936 року. В 1970 році здобув вищу юридичну освіту, закінчивши Київську вищу школу міліції Міністерства внутрішніх справ СРСР. Трудовий шлях в органах правопорядку Станіслав Павлович розпочав 10 березня 1964 року з посади оперуповноваженого карного розшуку Жовтневого районного відділення міліції Кривого Рогу Дніпропетровської області, в званні молодшого лейтенанта міліції. На момент призначення Станіслава Павловича начальником відділення старе приміщення РВ, яке знаходилось в одноповерховому будинку по вул. Ленінградській 8/1 (зараз вул. Сінна 8/1) вже не відповідало вимогам сьогодення. Саме завдяки намаганням Кушніра С.П. та усім тодішнім працівникам районного відділу, які у вільний від роботи час, у вихідні та святкові дні, допомагали будівельникам, у 1988 році було побудовано та здано в експлуатацію новий адмінбудинок райвідділу, який знаходиться в Полтаві по вулиці маршала Маршала Бірюзова, 30. Але не лише будівництвом нового приміщення адмінбудинку запам'ятався Станіслав Павлович. За часів його керівництва районний відділ міліції завжди мав високі показники з профілактики та розкриття злочинів, багато співробітників отримали окремі квартири. 25 березня 1993 року, маючи майже 30 років вислуги, Кушнір С.П. вийшов на пенсію. У березні 1993 року начальником відділу внутрішніх справ Київського району міста Полтави був призначений майор міліції Львовський Михайло Алікович, 19 квітня 1958 року народження, уродженець села Буланаш Артемівського району Свердловської області. Він розпочав свій трудовий шлях правоохоронця 11 грудня 1978 року в званні старшого сержанта, на посаді міліціонера взводу супроводження спеціальних вантажів. У 1989 році закінчив Омську вищу школу МВС СРСР, а в 1992 році - академію МВС у Москві. Під керівництвом Михайла Аліковича відділ здобув звання кращого підрозділу в системі УМВС області. При ньому була закуплена найсучасніша на той час комп'ютерна техніка, був створений обліково-реєстраційний центр із внутрішньовідділовою комп'ютерною мережею. Були одержані нові службові автомобілі, перебудовані внутрішні приміщення РВ, створений ізолятор тимчасового тримання. З ініціативи Михайла Аліковича та під безпосереднім його керівництвом у підвальному приміщенні райвідділу було побудовано тир. Це дозволило суттєво підвищити рівень вогневої підготовки особового складу, у практику було введено проведення змагань із влучності стрільби з табельної зброї між підрозділами райвідділу, а також змагання між міськими підрозділами міліції. Михайло Алікович завжди сам показував приклад своїм підлеглим у стрільби з ПМ, стріляв з однаковою влучністю з обох рук. Саме завдяки такому підходу до занять з вогневої підготовки, Київський РВ неодноразово займав перші місця при проведенні загальнообласних змагань. 21 грудня 1998 року М.А.Львовський у званні підполковника пішов на відпочинок за станом здоров'я. Того ж дня на посаду начальника Київського районного відділу міліції був призначений підполковник міліції Сокол Василь Михайлович, 15 серпня 1954 року народження, уродженець села Крутий Берег Лубенського району Полтавської області. Під його керівництвом районний відділ також неодноразово досягав високих показників в оперативно-службовій діяльності. 28 грудня 1999 року В.М.Сокол звільнився з органів внутрішніх справ за вислугою років на пенсію. В грудні цього ж року на посаду начальника Київського райвідділу міліції нашого міста було призначено полковника міліції Решітника Василя Володимировича, який пропрацював на ній до 01 грудня 2001 року. На цю посаду Василь Володимирович прийшов з посади начальника Ленінського РВ, до цього також багато років очолював колективи різних міліцейських підрозділів міста, тому з його приходом у райвідділі налагодився тісний зв'язок та передача досвіду між ветеранами райвідділу та молодим поколінням, традиції чого і дотримуються по сьогоднішній час. Його наступником став полковник міліції Здор Анатолій Андрійович, який до цього працював начальником ВДСБЕЗ УМВС, а потім 20 травня 2005 року на посаду начальника Київського РВ ПМУ був призначений підполковник міліції Кудин Анатолій Григорович. На службу в Київський райвідділ він прийшов у погонах офіцера Збройних Сил, тут пройшло його становлення як працівника ОВС, тут він пройшов шлях від дільничного інспектора до начальника райвідділу. Завдяки цьому Анатолій Григорович мав беззаперечний авторитет серед своїх підлеглих та товаришів. На цій посаді він пропрацював до серпня 2005 року. Із 30 серпня 2005 року по 28 травня 2010 року Київський районний відділ Полтавського МУ ГУМВС України в Полтавській області очолював підполковник міліції Рудь Ігор Миколайович. Молодий керівник підрозділу (на момент призначення йому було лише тридцять років), який вже мав за плечима досвід керівництва Ленінським райвідділом міліції міста Полтави, приніс у новий колектив нове дихання і нові підходи до організації служби. Маючи досвід оперативної роботи, володіючи високими професійними та моральними якостями, він зумів підняти на суттєво вищий рівень роботу оперативних служб райвідділу. При Ігореві Миколайовичу була налагоджена продуктивна робота ради ветеранів, яку очолив колишній начальник штабу підполковник міліції Назаренко Іван Миколайович. Ветерани стали частими гостями в райвідділі, і не лише у святкові дні – їх почали залучати до проведення занять з професійної підготовки. За короткий термін приміщення Київського райвідділу міліції практично повністю змінило свій інтер'єр – було проведено сучасний ремонт на всіх трьох поверхах та в кабінетах працівників. Для ефективного контролю за несенням служби добовим нарядом чергової частини та працівниками, які входять до складу слідчо-оперативної групи були встановлені камери спостереження у черговій частині, кімнаті для проведення слідчих дій та приміщенні міліції громадської безпеки. У червні 2010 року колектив отримав нового керівника. Ним став підполковник міліції Гасан Юрій Вікторович, який до цього очолював один із міліцейських підрозділів міста Рівне. Незважаючи на значні кадрові зміни, які відбулись у підрозділі в цей період, він зміг згуртувати навколо себе підлеглих та націлити їх на якісне виконання поставлених завдань. Керував підрозділом Юрій Вікторович менше року – 2 березня 2011 року він звільнився з ОВС за вислугою років на пенсію. 23 лютого 2011 року, на урочистих зборах з нагоди святкування Дня захисника Вітчизни, особовому складу райвідділу представили нового керівника – підполковника міліції Плахова Ігора Ігоровича. Ігор Ігорович є вихованцем «кримської школи» міліції: з 1994 по 1997 роки основи міліцейської професії здобував у Сімферопольському училищі міліції, у період з 1997 по 2005 роки проходив службу на посадах оперуповноваженого, старшого оперуповноваженого, заступника начальника та начальника сектору карного розшуку Залізничного та Центрального РВ міста Сімферополя. У вересні 2005 року був призначений на посаду першого заступника начальника Сімферопольського РВ ГУМВС України в АР Крим, а у грудні 2006 року – Київського районного відділу міліції міста Сімферополя. Ігор Ігорович народився та виріс в сім'ї інженерів-будівельників, які віддано і чесно працювали для розбудови держави та добробуту людей. З цими принципами крокує по житті і сам - це відразу відчули на собі його підлеглі та колеги по роботі у Київському райвідділі міліції міста Полтави. Незважаючи на досить молодий вік, в особі свого керівника вони побачили не просто розумну, а мудру і виважену людину, професіонала міліцейської справи з яким приємно працювати і разом будувати майбутнє нашого підрозділу. Сьогодні Київський райвідділ міліції – це дружній колектив, у якому до вирішення всіх питань підходять з душею та великою відповідальністю. Підрозділ має славне минуле, гідно стоїть на сторожі Закону сьогодні, і з впевненістю дивиться у майбутнє. За роки існування в ньому сумлінно і чесно працювала велика кількість правоохоронців, які зараз знаходяться на заслуженому відпочинку та являються ветеранами органів внутрішніх справ. Більше 20 працівників Київського райвідділу міліції свого часу брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, близько 10 чоловік пройшли пекло Афганської війни. За свою багаторічну працю в ім'я українського народу багатьох з них нагороджено орденами та медалями, відзнаками Міністерства внутрішніх справ. Для гідного вшанування ветеранів підрозділу, наказом начальника Київського РВ ПМУ від 06.06.2008 року № 87 у райвідділі було запроваджено нове свято – День Київського райвідділу, який щороку відзначається 8 червня.
ГРАФІК
Прийом громадян здійснюється в ПРИЙМАЛЬНІ ГРОМАДЯН, яка розташована на першому поверсі приміщення Київського РВ ПМУ. Вхід до приймальні громадян ВІЛЬНИЙ, без оформлення перепусток. Номер телефону Приймальні громадян Київського РВ ПМУ – 66-74-13. Помічник начальника–оперативний черговий проводить прийом громадян цілодобово. Примітка: щоп'ятниці кожного місяця з 14 до 16 години керівний склад Київського РВ ПМУ здійснює особистий прийом громадян в приміщенні Київської районної у м. Полтаві ради (каб. № 8). ШАНОВНІ ГРОМАДЯНИ ! Зі своїми проханнями та зауваженнями відносно роботи міліції м.Полтави Ви можете звернутись за «ТЕЛЕФОНАМИ ДОВІРИ» з 09.00 до 18.00 щоденно: УМВС України в Полтавській області 51-77-57, 56-22-33
Полтавське міське управління УМВС України в Полтавській області 51-76-28, 51-76-71
ДАІ 59-07-64
Київський РВ ПМУ 66-78-79
Октябрський РВ ПМУ 51-76-28, 7-44-04
Ленінський РВ ПМУ 7-37-07
ІОС ВРП УМВС 51-76-37
Сектор внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС 56-23-53
У вихідні та святкові дні звертайтесь до чергових частин цілодобово за телефонами Полтавське міське управління УМВС України в Полтавській області 56-09-49
ДАІ 59-07-25, 59-05-26
Київський РВ ПМУ 56-65-87
Октябрський РВ ПМУ 56-09-51
Ленінський РВ ПМУ 57-17-07
Телефони «ГАРЯЧОЇ ЛІНІЇ» Начальник Київського РВ ПМУ Гасан Юрій Вікторович 56-78-60
УМВС України в Полтавській області 56-06-07
МВС України (м.Київ) (044) 256-16-75 (044) 254-98-98
Приймальня громадян МВС України (044) 256-11-10 Список закpiплення дільничних інспекторів міліції Київського РВ ПМУ УМВС Укpаїни в Полтавськiй областi за дільничними пунктами міліції Начальник сектору дільничних інспекторів міліції Київського РВ ПМУ – капітан міліції Ворона Дмитро Анатолійович – тел.. 66-68-98 Заступник начальника сектору дільничних інспекторів міліції Київського РВ ПМУ – старший лейтенант міліції Степаненко Ігор Вікторович - тел.. 66-68-98 ДІЛЬНИЧНИЙ ПУНКТ МІЛІЦІЇ № 11 пров. Хорольський, 8 Ст. ДIМ - старший лейтенант мiлiцiї Коваленко Руслан Михайлович помічник ДIМ - старший сеpжант мiлiцiї Бирганов Олександр Сергійович
ДІЛЬНИЧНИЙ ПУНКТ МІЛІЦІЇ № 12 пpов. Шевченко, 5-а, тел. 67-70-67 Ст. ДIМ - капітан мiлiцiї Самофалов Михайло Анатолiйович ДIМ – старший лейтенант мiлiції Загребельний Євген Леонідович ДІМ - лейтенант міліції Шкурупій Володимир Валерійович
ДІЛЬНИЧНИЙ ПУНКТ МІЛІЦІЇ № 13 вул. Павленкiвська, 8-а старший ДІМ - капітан міліції Гончарук Віктор Сергійович ДIМ - лейтенант мiлiцiї Бредун Віктор Миколайович ДIМ - лейтенант міліції Шинкаренко Євген Віталійович ДIМ - лейтенант міліції Щербина Євген Васильович
ДІЛЬНИЧНИЙ ПУНКТ МІЛІЦІЇ № 14 вул. Вiльямса, 1, тел. 53-42-16 старший ДIМ - старший лейтенант мiлiцiї Нiфантов Олександp Петpович ДІМ - лейтенант міліції Мищенко Олександр Володимирович ДІМ - лейтенант міліції Горбань Юрій Васильович
ДІЛЬНИЧНИЙ ПУНКТ МІЛІЦІЇ № 15 вул. Шевченко, 115 ДІМ - капітан міліції Ковток Сергій Олександрович ДІМ – рядовий Коваль Сергій Володимирович помічник ДІМ - старший сержант міліції Савченко Олександр Миколайович
ДІЛЬНИЧНИЙ ПУНКТ МІЛІЦІЇ № 16 вул. Балакiна, 7, тел. 2-87-41 старший ДIМ - старший лейтенант мiлiцiї Богаєвський Олександp Олексiйович ДIМ - лейтенант мiлiцiї Смірнов Анатолій Петрович ДІМ - лейтенант міліції Рибін Олексій Геннадійович помічник ДІМ – молодший сержант міліції Нагній Євгеній Олександрович
ДІЛЬНИЧНИЙ ПУНКТ МІЛІЦІЇ № 17 вул. Агітаційна, 53 старший ДІМ - капітан міліції Русаков Євгеній Вікторович ДIМ - лейтенант мiлiцiї Суддя Володимир Володимирович ДІМ – рядовий міліції Бідний Ігор Сергійович помічник ДIМ – старший сержант міліції Ворона Віталій Олександрович
Прийом у громадян дільничними інспекторами міліції Київського РВ ПМУ здійснюється у приміщеннях дільничних пунктів міліції: ВІВТОРОК - 9.00 – 11.00 ЧЕТВЕР - 18.00 – 21.00 СУБОТА - 10.00 – 13.00 ГРАФІК здійснення виїзного прийому громадян керівництвом Київського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області в приміщенні Київської районної в м. Полтаві ради Відповідно до законодавства, керівництво Київського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області проводить виїзні прийоми за місцем проживання громадян та у виконавчому комітеті Київської районної в м. Полтаві ради. Громадяни, які мають бажання потрапити на прийом, можуть звернутися щоп'ятниці, з 14.00 до 16.00 год., у кабінет № 8 виконкому за адресою: вул. М. Бірюзова, 1/2.
Охоронець одного із полтавських ВНЗ обікрав студента Міліцейська статистика свідчить про те, що левову частку злочинів, які скоюються сьогодні як у нашому регіоні, так і державі загалом, складають крадіжки особистого майна громадян. Крадуть злодії-професіонали, які таким чином заробляють на життя; крадуть наркомани і алкоголіки, щоб дістати кошти на чергову дозу наркотиків чи порцію спиртного; крадуть звичайні громадяни, яких нинішня скрута поставила у безвихідь і примусила таким чином шукати засоби для існування. Останнім часом, як показує практика, все частіше протиправну цікавість до чужого майна стали проявляти і ті, хто по роду своєї діяльності повинен його оберігати – приватні охоронці, послугами яких сьогодні користуються велика кількість установ, підприємств та організацій. Черговий подібний випадок стався в одному із вищих навчальних закладів міста Полтави. Двадцятисемирічний охоронець «спокусився» на мотоцикл «Ява-350», який стояв на студентському містечку біля гуртожитку. «Цей мотоцикл я помітив ще декілька днів тому, - говорить Степан (ім'я змінено), - він «кидався» в очі, тому що був єдиним посеред автомобілів на стоянці. Коли я заступив на зміну і вночі обходив територію, то на стоянці знову побачив цей мотоцикл. Спочатку я не звернув на нього особливої уваги, однак, пізніше мені прийшла думка, що за мотоциклом, більше всього, ніхто не наглядає і його можна викрасти. Власник помітить пропажу через день-два, а за цей час мотоцикл я розберу на запчастини і продам». Охоронець дочекався, поки його напарник піде відпочивати і під покровом ночі відкотив мотоцикл до свого гаража, який знаходився неподалік ВНЗ, та знову повернувся на робоче місце. Зранку, втомлений від безсонної ночі та переживань за успіх крадіжки, чоловік здав зміну та пішов додому відпочивати. Однак, відпочити йому так і не вдалося. За якихось дві години на порозі його будинку з'явились працівники карного розшуку Київського райвідділу міліції міста Полтави. У простому і надійному, на думку Степана, плані крадіжки, він зробив одне невірне припущення, яке і стало для нього «фатальним». Власником мотоцикла виявився студент цього ж навчального закладу і його зникнення він помітив не за декілька днів, як думав охоронець, а зранку після викрадення. «Повертаючись із сусідньої області після вихідних на навчання, - говорить Андрій, - я не встиг на автобус. Щоб не спізнюватись на заняття, я вирішив їхати своїм мотоциклом. Декілька днів він стояв на стоянці. За те, що його можуть викрасти, я не переживав, адже територія закладу знаходиться під охороною. Коли зранку побачив, що мотоцикла немає на стоянці, подумав, що він комусь заважав і його просто перевели в інше місце. Зрозумівши, що його викрали – негайно звернувся у міліцію». «Те, що ми отримали повідомлення про викрадення вже за декілька годин після його скоєння, - говорить начальник сектору карного розшуку Київського РВ капітан міліції Олег Горобець, - стало, фактично, вирішальним чинником, який і дозволив так швидко знайти злодія та повернути мотоцикл власнику. Робота, як кажуть, «по гарячих слідах» дозволила оперативникам знайти і сліди від шин «Яви», і свідків, за допомогою яких вдалось встановити місце, де злодій заховав крадений мотоцикл». За наявності великої кількості доказів, охоронець, за словами міліціонера, навіть не намагався заперечувати свою провину. Зараз відносно нього порушено кримінальну справу за частиною 1 статті 289 Кримінального кодексу України (незаконне заволодіння транспортним засобом). За скоєний злочин, у недалекому майбутньому горе-охоронець і сам може потрапити під надійну охорону працівників пенітенціарної системи, адже дана стаття, поряд з чималим штрафом, передбачає також відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років. Володимир Пасічко помічник начальника Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 27.05.2011 У Полтаві ревнивий чоловік викинув жінку з вікна багатоповерхівки Вільне падіння із висоти третього поверху, численні травми та ліжко у палаті травматологічного відділення – такими наслідками для двадцятитрирічної полтавки закінчилось нещодавно розв'язання любовного трикутника, в основі якого вона перебувала. З одним із своїх обранців – нинішнім співмешканцем на ім'я Андрій, Ольга познайомилась минулого року за досить цікавих обставин. Під час прогулянки містом вона посварилась зі своїм тодішнім хлопцем - просто на вулиці він почав її ображати та бити. Андрій з друзями випадково проходили поряд і захистили дівчину. Знайомство досить швидко переросло у почуття і через декілька місяців вони почали жити разом. «З нами у моїй квартирі проживала також моя мама, - говорить чоловік. – Жили бідно, як і більшість людей сьогодні, гроші заробляли де могли. Приховувати не буду, час від часу випивали. Але це не заважало нашим стосункам – я її дуже любив». У Андрія був кращий друг, який проживав у сусідньому будинку та час від часу заходив до нього на «сто грам». Господар завжди був радий гостю, однак, останнім часом почав помічати, що той проявляє все більший інтерес до його співмешканки. Більше того, Ольга, за його словами, відповідала взаємністю на залицяння друга. Це продовжувалось декілька місяців і врешті-решт Андрій вирішив з цим покінчити – зібрав речі жінки і сказав забиратись геть. «Я не хотіла нікуди йти від нього, - говорить Ольга, - адже я його не зраджувала. Усі його підозри – це лише продукт його ревнощів. Звичайно, його друг приділяв мені увагу, однак, я ніколи не відповідала йому взаємністю, тому й розривати наші стосунки з Андрієм через це не бажала – це було б помилкою». Усі намагання Ольги переконати чоловіка у безпідставності його підозр були марними – він все частіше влаштовував сварки, які закінчувались вимогою забиратись геть із квартири. Минулого тижня друг Андрія знову завітав до нього в гості. Під час розпивання спиртного, в якому брала участь і жінка, Андрію знову не сподобалась «поведінка» своєї співмешканки - він почав всіляко обзивати її та погрожувати. Коли ж гість покинув квартиру, від слів перейшов до справи – почав Ольгу бити. Отримавши декілька ударів, жінка змогла втекти від захмелілого чоловіка до іншої кімнати і там закритись. Через деякий час Андрій затих і Ольга, вирішивши, що він заспокоївся, вийшла зі схованки та пішла до вікна покурити. «Я сиділа на підвіконні, коли в кімнату зайшов Андрій, - говорить потерпіла. – Він знову почав на мене кричати, а потім різко підійшов та поштовхом викинув із вінка. Це було так несподівано, що я не встигла ні за що вхопитись». До лікарні автомобілем швидкої медичної допомоги Ольгу доставили у непритомному стані. Медики констатували у неї закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, переломи обох ніг, численні травми внутрішніх органів, які настали внаслідок падіння. Незважаючи на численні тілесні ушкодження, лікарі сподіваються, що після кількамісячного лікування потерпіла зможе продовжувати нормальне і активне життя. А от її ревнивому співмешканцю нормальне життя побачити вдасться не скоро. «Отримані жінкою внаслідок падіння травми судово-медичні експерти кваліфікували як тілесні ушкодження середньої тяжкості, - говорить заступник начальника Київського РВ капітан міліції В'ячеслав Драчевский. - Зважаючи на це, Київським райвідділом міліції відносно ревнивця порушено кримінальну справу за частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження). Дана стаття передбачає відповідальність аж до позбавлення волі на строк до трьох років». Володимир Пасічко помічник начальника Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 23.05.2011 "Металістів" у Київському районі Полтави стане менше Працівники Київського райвідділу міліції міста Полтави нещодавно припинили діяльність пункту незаконного прийому металобрухту, який знаходився на вулиці Ювілейній у садибі шістдесятирічної пенсіонерки. Протиправна діяльність Тетяни Кузьмівни потрапила в поле зору правоохоронців ще більше місяця тому – тоді за порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом її було притягнено до адміністративної відповідальності. І хоча за рішенням суду жінці прийшлось сплатити чималу суму штрафу, однак, для неї це не стало переконливим аргументом, і за деякий час пункт прийому металобрухту знову відкрив свої двері. Реакція з боку міліції не забарилась. «Отримавши інформацію про те, що дана пенсіонерка знову почала приймати металобрухт, - говорить заступник начальника Київського РВ капітан міліції Ігор Кречетов, - ми почали проводити оперативні заходи по документуванню її незаконної діяльності. Результатом цієї роботи стало порушення слідчим кримінальної справи за статтею 213 Кримінального кодексу України – це порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом». Під час розслідування справи, працівники міліції отримали дозвіл на обшук в оселі пенсіонерки. Прибувши за адресою її проживання для проведення обшуку, правоохоронці, як кажуть, «на гарячому» застали там захмелілого молодика, який продав жінці металобрухт. «Батьки нещодавно придбали новий холодильник, - говорить тридцятирічний Володимир (ім'я змінено),- старий їм став непотрібним. Я повитягував із нього всю мідь, олово, двигун і відніс на «точку». За це отримав майже дев'яносто гривень». На запитання про те, як він дізнався, що тут можна здати металобрухт, чоловік впевнено відповідає, що про це тут знають усі п'яниці: для них здача брухту - це найпростіший спосіб заробітку грошей на випивку. Однак, далеко не всі несуть сюди речі зі свого дому – більшість металу, який здають п'янички та нероби, за його словами, є краденим. Біля будинку Тетяни Кузьмівни працівники Київського райвідділу міліції виявили велику кількість металобрухту - за словами пенсіонерки, його там близько восьми тон. Біля гори з брухтом стояли і ваги, на яких підприємлива полтавчанка важила принесений метал. У невеликій прибудові, правоохоронці виявили також велику кількість кольорового металу та ще одні, більш точні, ваги для його зважування. На стіні біля вхідних дверей – розцінки на різноманітні метали. Хоча доказів незаконної діяльності жінки було, як кажуть, хоч відбавляй, вона все одно заперечувала комерційний характер своїх дій. «Так, приймала металобрухт, - зізнається Тетяна Кузьмівна, - однак лише різноманітний дріб'язок, який можна використати для різних потреб у господарстві. Інший брухт, що тут знаходиться мені не належить, це мої знайомі привезли на зберігання». Переконати міліціонерів у правдивості цієї «казки» про походження металобрухту намагались і загадкові «знайомі», які за декілька хвилин після початку розшуку на крутих авто прибули на місце. Спостерігаючи за діями міліціонерів, вони нервували та раз по раз телефонували невідомим особам. Коли ж зрозуміли, що їх присутність нічого не змінить – поїхали геть. Під час обшуку у Тетяни Кузьмівни було вилучено ваги та багато інших речових доказів її незаконної діяльності. Слідство по порушеній кримінальній справі найближчим часом буде закінчено і матеріали направлять до суду для притягнення пенсіонерки до відповідальності. Кримінальна відповідальність повинна стати тим аргументом, який, нарешті, зупинить підприємливу жінку і дасть із полегшенням дихнути жителям навколишніх вулиць, адже основна частина металу, який здають на подібні «точки», як уже було сказано, – це крадене майно простих громадян. Володимир Пасічко помічник начальника Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 21.05.2011 На Полтавщині охоронець обікрав підприємство на 65 тисяч гривень Київським райвідділом міліції нещодавно викрито охоронця одного з підприємств міста Полтави, який примудрився обікрасти своїх роботодавців на 65 тисяч гривень. 37-річний Валентин С. (ім'я змінено) у вихідний день «охороняв» територію автомобільного парку, що знаходиться на околиці міста по вулиці Ливарній. Напарник, із яким раніше неодноразово заступали на зміну, захворів, тому працювати довелось самому. Користуючись тим, що в парку, крім нього, не було жодної людини, чолов'яга вирішив підзаробити грошенят. Він пригледів автокранову стрілу, яка лежала на території парку та вирішив здати її на металобрухт. Таку річ, звичайно, на руках не понесеш, тому по оголошенню, яке знайшов у газеті, Валентин викликав на місце вантажний автомобіль із вантажниками. Для чоловіків, які прибули за викликом, охоронець вигадав історію про те, що вже декілька місяців не отримує заробітну платню і власник дозволив йому забрати зароблені гроші «натурою», тобто стрілою від крану. «Заробіток» був занадто довгим, тому його довелось розрізати на декілька частин і лише після цього його помістили у кузов. Оскільки залишити робоче місце Валентин боявся, то попросив водія самостійно відвезти та здати вантаж на брухт, а за це із отриманої суми пообіцяв заплатити йому на сотню-другу гривень більше. Чоловік на умови погодився і за деякий час привіз отримані за зданий металобрухт гроші – три з половиною тисячі гривень. Із цих грошей горе-охоронець відрахував сімсот гривень для власника авто, решту дві тисячі вісімсот залишив собі. Коли після вихідних керівництво підприємства з'явилось на робочих місцях і помітило крадіжку - охоронець, звичайно, заявив що до зникнення стріли від крану жодного відношення не має. Вартість пропажі, за даними підприємства, складає 65 тисяч гривень, тому його очільники відразу звернулись за допомогою до правоохоронців. Працівникам карного розшуку Київського райвідділу міліції, яким доручили розібратись у цій справі, для з'ясування усіх обставин неймовірного зникнення величезної стріли знадобилось лише декілька днів. «Наші оперативники розуміли, що у стріли «ноги вирости» не могли, - говорить перший заступник начальника Київського РВ капітан міліції В'ячеслав Драчевский, – її потрібно було чимось вивезти. Тому відразу взялись за пошуки автомобіля. Розшукавши вантажівку, від її водія і дізнались всю необхідну інформацію. Заперечувати свою причетність до крадіжки за таких обставин підозрюваному було просто нерозумно, тому він повністю визнав свою провину». Зараз матеріали проведеної правоохоронцями перевірки направлені до прокуратури Київського району міста Полтави для вирішення питання про порушення відносно Валентина С. кримінальної справи за статтею 191 Кримінального кодексу України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем). Володимир Пасічко помічник начальника Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 11.04.2011 На Полтавщині стався вибух на пункті прийому металобрухту - один чоловік загинув Вранці, 6 квітня, у Полтаві по провулку Леварному на одному з приватних підприємств, яке займається прийомом металобрухту, стався вибух, унаслідок якого одна людина загинула і ще одну доставлено до лікарні. Вибух стався під час розвантаження металобрухту із вантажівки. Спеціальна машина саме знімала метал з кузова «забитого під зав'язку» «КАМАЗу», а його водій та майстер підприємства знаходились поряд з автомобілем. «Коли відбувся вибух, я знаходився неподалік, - говорить один із працівників даного підприємства. - Я почув крики людей та побіг до місця вибуху. Спочатку я побачив чорний дим, коли він трохи розвіявся, то я помітив чоловіка, який весь у крові на колінах повз подалі від автомобіля. Ще один лежав неподалік від вантажівки». На вибух збіглись й інші працівники підприємства – за допомогою вогнегасників їм вдалось загасити полум'я та відтягнути подалі ще одного травмованого чоловіка. Очевидці терміново викликали карету швидкої допомоги та заходились надавати першу медичну допомогу потерпілим. Коли прибули медики, один із потерпілих вже помер, іншого швидка повезла у лікарню. На місце події негайно прибула слідчо-оперативна група міліції разом із експертами-вибухотехніками та судово-медичними експертами. Загальну координацію дій правоохоронців здійснювали начальник міліції Полтавщини Олександр Рудяк та прокурор області Роман Андрєєв, які також прибули на місце трагедії. За словами прокурора Полтавської області Романа Андрєєва, найближчим часом по даному факту буде проведено розслідування, будуть встановленні винні та подробиці події. Який саме предмет вибухнув, поки що не встановлено. На даний час відомо, що загиблим є майстер даного ТОВ, полтавець 1969 року народження. За життя 33-річного водія вантажівки, який у непритомному стані знаходиться в одній із полтавських лікарень, зараз борються медики. Володимир Пасічко помічник начальника Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 06.04.2011 Попались на "гарячому" - завдяки миттєвому реагуванню, працівники Державної служби охорони затримали двох злодіїв У ніч з 30 на 31 березня працівниками Державної служби охорони при УМВС України в Полтавській області були затримані двоє молодиків, які намагались здійснити крадіжку із філій одного з підприємств, що знаходиться у Полтаві по вулиці Ковпака. Група затримання окремого батальйону міліції ДСО у складі молодшого інспектора-кінолога Дмитра Проскурні та міліціонера-водія Володимира Дяченко знаходилась на патрулюванні, коли від чергового централізованого пульту спостереження надійшло повідомлення про спрацювання охоронної сигналізації на об'єкті. За декілька хвилин міліціонери були на місці. Правоохоронці із службовою собакою негайно приступили до огляду приміщення підприємства та території навколо нього. «Коли ми зайшли з тильного боку приміщення, то побачили чоловіка, який стояв біля розбитого вікна, - говорить інспектор-кінолог Дмитро Проскурня. – Нам вдалось непоміченими підійти на досить невелику відстань до нього. Тому коли він нас помітив і почав втікати, ми змогли його наздогнати та затримати». Як виявилось, злодій «працював» не сам: поки міліціонери спілкувались із затриманим, через вікно із приміщення виліз і його товариш. Спроба зробити це непомітно та втекти для нього також закінчилась невдало - працівники ДСО і на його зап'ястя накинули наручники. Слідчо-оперативна група Київського районного відділу міліції, яка прибула на місце події, задокументувала усі обставини злочину та доставила молодиків у райвідділ. Затриманими виявились двоє полтавців, 1988 та 1990 років народження, один із яких раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за крадіжку. Вони розповіли міліціонерам, що на територію підприємства полізли з метою крадіжки електродвигуна. «Коли ми відкрутили гайки кріплення, - говорить один із зловмисників, - то виявилось, що двигун надто важкий і ми не зможемо його понести. З порожніми руками повертатись не хотілось, тому ми спочатку повідрізали кабелі живлення, які підходили до нього, а потім, розбивши вікно, проникли у приміщення». Один із молодиків поліз всередину, а інший залишився зовні приймати крадені речі. За цим їх і застали працівники ДСО. У ході подальшої перевірки, яку проводили працівники карного розшуку Київського РВ, виявилось, що молодики у своїх «щирих» зізнаннях все таки розповіли не про всі свої «гріхи» перед законом. Переглядаючи камери відеоспостереження, оперативники виявили, що зникнення декількох секцій вентиляційної системи даного підприємства – це також справа їх рук. Побачивши свої обличчя на екрані, волоцюгам нічого не залишалось, як зізнатись і у цій крадіжці. Керівництво Управління Державної служби охорони при УМВС України у Полтавській області високо оцінило роботу своїх підлеглих по затриманню злодіїв. «Хлопці діяли чітко і впевнено, - говорить начальник управління підполковник міліції Сергій Порада, - саме завдяки цьому і вдалось затримати злодіїв. Ми уже вийшли з поданням до Департаменту ДСО при МВС України з проханням заохотити даних працівників за їхні вмілі дії». Роблячи заслужені компліменти своїм підлеглим, Сергій Іванович зазначає, що подібні ситуації – це повсякдення діяльність працівників підпорядкованого управління і затримувати злочинців їм доводиться досить часто. Щодо затриманих молодиків, то відносно них зараз вирішується питання про порушення кримінальної справи за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України (крадіжка). Їх подальшу долю у недалекому майбутньому буде вирішувати суд. Зважаючи на те, що санкція даної статті передбачає можливість обмеження або позбавлення волі на строк до п'яти років, то вже сьогодні можна з впевненістю сказати, що щасливою вона у них буде навряд. Володимир Пасічко помічник начальника Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 04.04.2011 "Я хотів подивитись, що знаходиться у стволі пістолета, а він вистрілив" - недбальство полтавського підлітка призвело до трагедії Пізно ввечері 29 березня із одного з будинків по вулиці Половка, що у Полтаві, автомобілем швидкої допомоги із ушкодженням ока до лікарні було доставлено шістнадцятирічного Олексія Г. Лікарям, які заходились надавати йому допомогу, підліток повідомив, що око пошкодив потоком повітря зі ствола свого пневматичного пістолета. Однак, рентгенівський знімок цю версію спростував: на ньому було чітко видно, що у голові хлопця знаходиться невелика металева кулька. Це означало, що він отримав поранення внаслідок пострілу. Оперативним працівникам Київського райвідділу міліції, які прибули у лікарню, Олексій розповів, що собі в око примудрився «поцілити» сам. Лише два дні тому в одному зі спеціалізованих магазинів він придбав собі новенький пневматичний «Макаров». Хлопець проживає разом з бабусею та двоюрідною сестрою. Незважаючи на те, що підліток дуже любить зброю, рідні були категорично проти такої покупки. Через це придбаний пістолет довелось покласти у схованку за диваном. У цей вечір Олексію захотілося розібратись у будові зброї. Оскільки бабуся була вдома, то він непомітно дістав пістолет зі схованки, закрився у туалеті та там почав його розглядати. «Я розрядив пістолет і почав вивчати його будову. Мені здалось, що у стволі щось знаходиться і я вирішив подивитись, що саме. Коли заглядав туди, ненароком натиснув на спусковий гачок. Прозвучав тихий хлопок і я відчув сильний біль у лівому оці. Оскільки я був переконаний, що зброя розряджена, то подумав, що око пошкодив повітрям, яке вилетіло зі ствола». Однак, як виявилось в лікарні – це була кулька діаметром 4,5 міліметра, яку під час розряджання зброї, Олексій не видалив зі ствола. Внаслідок необережного поводження з пневматичним пістолетом, підліток отримав серйозну травму – кулька, наскрізь пробивши око, зупинилась в орбіті лівого ока за декілька міліметрів від головного мозку. Декілька днів хлопець перебував у Полтавській обласній клінічній лікарні після чого його доправили до Науково-дослідного інституту очних хвороб у місті Одесі. За словами полтавських медиків, видаляти кульку із голови хлопця, більш за все, не будуть: надто глибоко вона знаходиться, тому хлопцеві прийдеться жити з нею все подальше життя. Про можливість відновлення зору у пораненому оці, медики, на жаль, також говорять дуже обережно. «Даний випадок, - говорить начальник Київського райвідділу міліції Полтави підполковник міліції Ігор Плахов, - ще раз показав усім нам, що до пневматичної зброї не можна відноситись як до забавки. Сучасна пневматична зброя має досить серйозні технічні характеристики: хоча у неї невеликий калібр, однак при пострілі із багатьох моделей пневматичної зброї (в основному це стосується гвинтівок), маленька кулька, яка вилітає зі ствола має більшу швидкість, ніж швидкість польоту кулі у деяких типів вогнепальної зброї. Тому така зброя в руках людини, яка не знає основних правил безпечного користування нею, становить серйозну загрозу як для самого власника, так і для оточуючих». Зважаючи на це, усім громадянам, які хочуть придбати собі пневматичну зброю, яка сьогодні, до речі, перебуває у вільному продажі, міліціонер радить спочатку уважно ознайомитись та засвоїти елементарні правили безпеки при користуванні нею. Лише у такому випадку власники зможуть уникнути великих проблем, які можуть з'явитися внаслідок її недбалого використання. Володимир Пасічко помічник начальника Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 31.03.2011 У Полтаві квартирант зник разом з автомобілем господаря Захмарні ціни на ринку житла, за яких звичайному українцю придбати квартиру стало просто нереально, породили велику кількість так-званих «квартирантів». Люди, які ходять від будинку до будинку, запитуючи у мешканців про вільну кімнату чи квартиру, стали звичним явищем. Для великої кількості нинішніх пенсіонерів, яким житлова площа дозволяє здавати квартиру чи кімнату, такі «безхатченки» як соломинка для потопельника. Дідусям і бабусям, інвалідам і малозабезпеченим здана кімната приносить декілька сотень гривень до пенсії, а це дозволяє хоч якось «зводити кінці з кінцями». Через це, бажаючих зняти кімнатку старенькі зустрічають ледве не з хлібом-сіллю, без перевірки будь-яких документів, що підтверджують особу та найменших сумнівів у порядності незнайомців. Таку безпечність людей похилого віку останнім часом почали активно використовувати різного роду шахраї. Останній випадок стався минулого тижня у Київському районі міста Полтави. До сорокарічного Володимира, який проживає на околиці міста у власному будинку, прийшов незнайомець із проханням «здати» йому кімнату в помешканні на декілька днів. Власник оселі, інвалід ІІ групи, дуже зрадів можливості отримати хоч якусь суму до пенсії у 750 гривень і відразу впустив молодика до будинку. Ввечері чоловіки почали знайомитись ближче: «квартирант» розповів, що посварився зі своєю матір'ю, тому деякий час вирішив пожити окремо, а Володимир, у свою чергу, почав розповідати про своє життя-буття. «Я розповів йому про автомобіль ВАЗ восьмої моделі, який мені належить, і що у мене виникли проблеми з проходженням техогляду, - говорить власник оселі. – Почувши це, Сергій (ім'я змінено) запропонував свою допомогу, сказавши, що з техоглядом не буде проблем. Згодом він переконав мене автомобіль взагалі продати і отримати за нього нормальні гроші. Усі питання з продажу він також пообіцяв взяти на себе». Після огляду авто, Сергій сказав, що «вісімку» потрібно віддати його знайомим, які професійно займаються ремонтом - вони приведуть її у «товарний» вигляд і тоді за неї можна буде отримати дві тисячі американських доларів. За винятком проблем з акумуляторними батареями, автомобіль, як кажуть, був «на ходу», тому його власнику ідея з ремонтом була зовсім не зрозумілою. Зважаючи на це, Володимир категорично заявив, що «відігнати» машину на СТО не дозволить – нехай купують такою, яка є. Коли ж він отримає за неї гроші, тоді новий власник нехай робить з нею, що завгодно. На цьому, наче, питання і закрили. «Через декілька днів, - розповідає інвалід, - коли я поїхав у місто отримувати пенсію, мені зателефонувала моя співмешканка. Вона повідомила, що Сергій приїхав із якимись чоловіками, посилаючись на мій дозвіл, узяв у неї ключі від автомобіля та іншим авто потягнув «вісімку» на станцію техобслуговування. Я залишив усі справи та терміново поїхав додому». Дізнавшись від жінки, на яку саме СТО квартирант потягнув його «залізного коня», Володимир негайно туди поїхав. Однак, виявилось, що на даній станції ні про яку «вісімку» і не чули. Зрозумівши, що його ошукали, інвалід звернувся до міліції. За декілька днів, коли працівники карного розшуку Київського райвідділу міліції міста Полтави затримували Сергія, він сидів за кермом першої моделі «Жигулів». «Як виявилось, «вісімка» інваліда на той час уже знаходилась в іншій області, - говорить начальник Київського РВ підполковник міліції Ігор Плахов, - без проведення жодного ремонту спритник швиденько продав її жителю міста Дніпродзержинська і отримав за це триста доларів та автомобіль ВАЗ – 2101. У подальшому з'ясувалось, що «квартиранта» розшукували не лише ми, але й покупець із Дніпродзержинська. Сергій пообіцяв йому привезти необхідні документи на «вісімку», однак, цього не зробив. Привезти їх Сергій не міг, адже цих документів у нього просто не було – вони знаходились у власника авто, ошуканого інваліда». За таку «спритність» Київським райвідділом міліції відносно Сергія вже порушено кримінальну справу за частиною 1 статті 289 Кримінального кодексу України (незаконне заволодіння транспортним засобом). Найближчі декілька років, більше всього, винаймати кімнату для приживання чоловікові не доведеться. Безоплатним місцем у помешканні на декількох осіб, яке називають камерою, його зможе забезпечити держава, адже дана стаття передбачає відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років. На превеликий жаль, далеко не кожна подібна історія з квартирантами-негідниками, має щасливе закінчення – не всіх зловмисників вдається затримати і помістити за грати. Зважаючи на це, громадянам, які здають свої помешкання в оренду, потрібно бути більш обережними і в обов'язковому порядку перевіряти документи квартирантів, залишати собі їх копії. Шахраї та злодії своїх документів ніколи показувати не будуть, тому, якщо «квартирант» розповідає, що свій паспорт десь залишив і принесе через деякий час, або й взагалі загубив – це перший сигнал про те, що вас можуть обманути. Звичайно, зловмисники можуть надати і підроблені особисті документи. Однак, подібні підробки, як правило, робляться з грубими помилками, які можна виявити неозброєним оком. Запідозривши людей, які хочуть винаймати житло, у «нечистих» намірах, потрібно негайно телефонувати до міліції. Вчасне надходження інформації до правоохоронних органів не залишить зловмисникам жодних шансів залишитися непокараними. Володимир Пасічко помічник начальника Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 28.03.2011 "Жінка за викликом" обчистила кишені своїх клієнтів Працівникам Київського райвідділу міліції нещодавно вдалось розшукати жінку легкої поведінки, яка, обслуживши своїх «клієнтів», забрала у них декілька мобільних телефонів. Подія сталася минулого місяця у День захисника Вітчизни. Двоє тридцятирічних полтавців, добре випивши на честь свята, вирішили зробити собі подарунок – провести вечір з «дівчиною за викликом». У одного із них була знайома, яка займалась цим ремеслом, тому звернутись вирішили саме до неї. Двадцятип'ятирічна Надія (ім'я змінено) без вагань погодилась провести вечір в компанії двох чоловіків і «привітати» їх зі святом. За деякий час автомобілем таксі вона приїхала до будинку, де проживали чоловіки, і святкування розпочалось. Розпочалось воно, як прийнято, із вживання алкоголю. Близько опівночі «захисники Вітчизни», які від випитого уже ледве сиділи за столом, вирішили, що час уже і відпочити. Один із них пішов у спальню з жінкою, а інший - до сусідньої кімнати. Після «відпочинку» з Надею, її знайомий відразу заснув. Однак жінці, яка випивала набагато менше і була не настільки п'яною, спати не хотілось – не для цього вона приїхала. Зайшовши до іншої кімнати та побачивши і там сплячого чоловіка, вона вирішила, що тут їй робити більше нічого і зібралась їхати додому. Оскільки «відпочивати» задарма Надя не звикла, а розбудити п'яних чоловіків і добитись від них «подяки», на її думку, було просто нереально, жінка забрала їхні мобільні телефони, декілька десятків гривень та, викликавши таксі, поїхала геть. Один із вкрадених телефонів вона здала у ломбард, отримавши за нього 350 гривень, інший – віддала своїй подрузі. «Незважаючи на те, що ми знали ім'я жінки, знайти її було не так просто, - говорить начальник сектору карного розшуку Київського РВ капітан міліції Олег Горобець. – Вона не проживала за місцем реєстрації, тому потрібен був певний час, щоб встановити її фактичне місце проживання. Зараз відносно неї порушено кримінальну справу за частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України. За крадіжку вона може отримати до трьох років позбавлення волі». Володимир Пасічко помічник начальника Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 21.03.2011 На Полтавщині неповнолітні викрали автомобіль, щоб здати на металобрухт Досить оригінальний спосіб протизаконного і швидкого заробітку грошей придумали нещодавно двоє полтавських неповнолітніх. Хлопці вирішили викрасти автомобіль і відразу ж здати його на металобрухт. Таким чином, на їх думку, можна було і немалу суму грошенят отримати, і надійно приховати сліди злочину: ніхто ж не буде шукати викрадене авто серед купи брухту. Користуючись тим, що батьки поїхали у відрядження, шістнадцятирічний Володимир (ім'я змінено) запросив до себе в гості двох товаришів. Під час відпочинку, близько другої години ночі, у юнаків закінчився алкоголь. Прямуючи нічним містом за черговою порцією спиртного, двоє друзів (третій залишився в квартирі) примітили «Запорожець», який одиноко стояв біля одного з будинків по вулиці Сінній, і у них визрів «геніальний план». Повернувшись додому та прихопивши з собою ломик, юнаки вибили скло в автомобілі, проникли всередину та спробували запустити двигун. Однак, це їм не вдалось: авто було без акумулятора. «Незважаючи на це, - говорить товариш Володимира, - ми вирішили довести справу до кінця. У нас був знайомий, який приймав металобрухт, і якому ми хотіли здати це авто. І хоча він проживав неблизько, ми вирішили все ж доставити до нього «Запорожець». Ми почали штовхати машину - вона виявилась не такою й важкою і легко покотилась по асфальту». Для того, щоб у покупця не виникло питань, чому охайний і придатний до використання автомобіль здається у брухт і, відповідно, певних підозр щодо його походження, злодії вирішили надати машині необхідного «товарного» вигляду. Для цього хлопці розігнали «Запорожець» якомога швидше та спрямували його у дерево. Потім повибивали скло, пошкодили двері, залізли на дах салону та добренько там поскакали. Після таких дій авто і справді перетворилось на купу брухту. Дотягнувши «металобрухт» до будинку знайомого, якому хотіли його продати, а це більше кілометра від місця викрадення, юнаки вирішили трохи відпочити і вже почали подумки рахували свій прибуток. Однак, за декілька хвилин їх чекала велика несподіванка – чоловік, повідомивши, що «металом» уже давно не займається, прогнав їх геть. Розуміючи, що штовхати «Запорожець» кудись іще, де б можна було його здати на брухт, у них просто немає сил, неповнолітні відтягли його за будинки і там залишили. Власник автомобіля, сімдесятичотирирічний полтавський пенсіонер, побачивши зранку, що його машини немає на місті, і припустити не міг, що її вкрали. «Я ніколи не міг подумати, - говорить Юрій Васильович, - що хтось сьогодні може викрасти «Запорожець». Для мене, як пенсіонера, він дорогий, коштує п'ять тисяч гривень, однак, для злодіїв це ж дріб'язок - крадуть, як правило більш дорогі автомобілі. Через це відразу подумав, що він міг заважати доступу до вхідних дверей під'їзду мешканцям будинку чи комусь могло набриднути постійно дивитись на мою машину під вікнами, і її просто відштовхали в інше місце». Однак, «пошуки» авто поблизу будинку результатів не дали, і тоді дідусь вирішив – потрібно звертатись у міліцію. Слідчо-оперативна група та працівники карного розшуку Київського райвідділу міліції міста Полтави, які прибули на місце події, оптимізму дідуся щодо можливих «жартів» мешканців будинку, не поділяли. Зі свого досвіду вони знали, що об'єктом крадіжки сьогодні стають і набагато дешевші речі, тому відразу взялись за відпрацювання версії викрадення автомобіля. «Оперативники спрацювали швидко і ефективно, - говорить виконуючий обов'язки начальника Київського РВ підполковник міліції Ігор Плахов, - місцезнаходження викраденого «Запорожця» встановили за декілька годин. Ще доба знадобилась для того, щоб відшукати свідків, які бачили неповнолітніх, що штовхали автомобіль нічними вулицями, і які змогли описати їх зовнішність. За словесним описом, який надали очевидці, зовнішні риси одного із зловмисників дуже нагадувала працівникам карного розшуку юнака, який раніше уже потрапляв у поле їх зору». Як виявилось, оперативники не помилились – хлопець і справді виявився одним із автомобільних крадіїв. Зараз Київським райвідділом міліції вирішується питання про порушення відносно неповнолітніх кримінальної справи за частиною 2 статті 289 Кримінального кодексу України (незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб). За бажання підзаробити грошенят шляхом викрадення «металобрухту» у вигляді «Запорожця», вони можуть поплатитись досить серйозним покаранням – позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої. Володимир Пасічко помічник начальника Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 12.03.2011 Отримання паспорта громадянина України - перший крок у доросле життя Тринадцять учнів Полтавської загальноосвітньої школи № 38, що знаходиться по вулиці Пушкіна, сьогодні в урочистій обстановці отримали «квиток» у доросле життя – паспорт громадянина України. Стати свідками цієї події, до актової зали навчального закладу прийшли рідні та близькі шістнадцятирічних школярів, їхні друзі та вчителі, а також керівництво Київського районного відділу міліції міста Полтави. Про те, що даних захід був урочистим не лише за формою, але й за змістом, говорить той факт, що провести його саме у такому форматі запропонували самі старшокласники. Одна із організаторів свята, учениця 9-а класу Тетяна Бондаренко, аргументуючи таке рішення, зазначила, що вручення паспорта – це перший крок у доросле життя, і від того як ми зробимо цей крок, з яким настроєм ми почнемо йти по цій дорозі – такою вона й буде. З важливим і відповідальним кроком привітав старшокласників і начальник Київського райвідділу міліції міста Полтави підполковник міліції Ігор Плахов. Разом з керівником сектору громадянства і реєстрації фізичних осіб райвідділу Аллою Левченко, він вручив кожному новому громадянину нашої держави новенький паспорт та Конституцію, як дороговказ у майбутньому житті. Святкового настрою всім присутнім додали виступи найменших школярів – шестирічних учасників колективу бального танцю «Тандем», свої пісні усім подарували учениця 4-в класу Віолета Терещенко та 9-а – Ірина Маляренко. А закінчився захід проголошенням тринадцятьма дев'ятикласниками, які отримали у цей день паспорти громадян України, «Слова Батьківщині». У ньому кожен із них урочисто пообіцяв своїй державі та всім присутнім у залі «примножувати славу, багатство, самостійність та незалежність України, бути гідним громадянином, поважати свою державу та дотримуватись її законів». Володимир Пасічко помічник начальника Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 11.03.2011 Смерть за кермом Першого березня, прямуючи по вулиці Половка у напрямку автотраси Київ-Харків, за кермом власного автомобіля помер шістдесятирічний мешканець села Супрунівка Микола К. Ввечері цього дня він приїхав на одне з підприємств так званого «супрунівського промвузла» до свого знайомого. Під час спілкування з товаришем, чоловік неодноразово скаржився на болі в грудях. Товариш запропонував йому ліки від серця, однак, Микола К. відмовився та, владнавши усі справи, поїхав додому. «Близько шостої години ранку наступного дня до мене зателефонувала дружина Миколи та повідомила, що він до цього часу не повернувся додому, - говорить його товариш. - Я відразу поїхав по шляху його прямування. В напрямку траси Київ-Харків, на узбіччі дороги я помітив його автомобіль «Ланос». Двигун авто працював, фари були ввімкнені. Я відчинив двері і побачив, що Микола сидить у непритомному стані». Товариш негайно викликав швидку медичну допомогу. Однак, допомога медиків, як виявилось, чоловікові була уже не потрібна – він був мертвий. Працівники міліції та судово-медичний експерт, які також прибули на місце події, слідів насильницької смерті на тілі чоловіка не виявили. Після проведення необхідних досліджень у морзі, медики констатували, що смерть настала внаслідок атеросклеротичної хвороби серця. Смерть людини – це завжди трагедія для її рідних та близьких. Однак, дана смерть могла принести багато горя і в інші родини. Погіршення стану здоров'я водія за кермом часто стає причиною серйозних дорожньо-транспортних пригод. У них отримують травми та гинуть як самі водії, так і інші учасники дорожнього руху, сторонні особи. Щоб цього не трапилось, правоохоронці звертаються до усіх водіїв з проханням відповідально ставитись до збереження людського життя і не сідати за кермо у разі погіршення стану здоров'я. Володимир Пасічко помічник начальника Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 04.03.2011 Квартиранти-шахраї ошукали полтавську пенсіонерку на 5 тисяч гривень Такі прекрасні жіночі якості, як співчуття і турбота про ближніх, зіграли нещодавно злий жарт із полтавською пенсіонеркою. Дві молоді дівчини, яких вона впустила до свого помешкання в якості квартирантів, забрали у неї п'ять тисяч гривень. Надія Федотівна (ім'я змінено) була біля свого будинку, коли до неї підійшла її сусідка з двома жінками. Знайома розповіла, що дівчата на десять днів приїхали із Білорусії і зараз шукають де б можна було на цей час зупинитись. Старенькій по-материнськи стало шкода гостей нашого міста, що вони змушені у мороз ходити від будинку до будинку, шукаючи притулок. Хоча вона раніше ніколи не брала квартирантів, однак, у даному випадку, вирішила зробити виняток. Зайшовши до помешкання, жінки почали спілкуватись та знайомитись ближче. Зі слів своїх «квартиранток», Надія Федотівна дізналась, що до нашого міста вони приїхали не з порожніми руками, а привезли із сусідньої держави 15 тон різноманітних товарів. «Білоруски» хотіли торгувати ними на центральному ринку та виявилось, що зробити це не так просто. Для цього, за їх словами, потрібно заплатити певним людям із «податкової» декілька тисяч гривень. Таких грошей у них не було – вони отримають гроші відразу після відвантаження товару на ринку. Однак, заплатити за «право на торгівлю» потрібно до цього. Ситуація, у яку потрапили молоді дівчата, схвилювала пенсіонерку, а після того, як одна з «білорусок» розповіла про двох маленьких дівчаток-близняток, які чекають на її повернення до Батьківщини і яким потрібно за щось жити, старенька і взагалі розчулилась. «У мене було декілька тисяч гривень, які я збирала для встановлення пам'ятнику на могилу померлого чоловіка, - говорить Надія Федотівна, і я подумала, чому б не допомогти цим бідним дівчаткам. Тим більше, що віддати гроші потрібно було лише на декілька годин». Запропонованій допомозі, квартирантки дуже зраділи, а щоб старенька не переживала за повернення грошей, дістали із сумочки декілька золотих прикрас та запропонували їх у якості застави. Такі гарантії додали пенсіонерці впевненості, тож вона, не марнуючи часу, дістала зі схованки заощаджені гроші, спустошила гаманець із пенсією та сміливо передала п'ять тисяч гривень жінкам. Пообіцявши за декілька годин повернутися та віддати гроші, «білоруски» поспішили «на ринок розвантажувати товар». Надія Федотівна ж, радіючи з того, що зробила добру справу, зі спокійною душею залишилась вдома чекати на своїх квартиранток. Коли під вечір, через обіцяні декілька годин жінки не з'явилися, у старенької почали з'являтись перші хвилювання. «Я почала пригадувати, як поводилась з дівчатами, і мене охопив шок. Я дійшла висновку, що практично не керувала своїми діями після того, як вони зайшли до моєї квартири – все відбувалось наче в тумані, – розповідає добросерда жіночка. – Я не зрозуміла, як могла настільки довіритись незнайомим людям, як могла віддати не лише гроші зі схованки, а й останні гривні, які лежали у моєму гаманці. Я переконана, що перебувала під дією якогось гіпнозу». Бабуся зрозуміла, що розповідь молодих жінок про труднощі, з якими вони стикнулись, - це просто вигадки, які були спрямовані на те, щоб її розчулити. Їй було гірко на душі від того, що за свою доброту вона отримала таку відплату. Єдине, що в даній ситуації хоч трохи її втішало – це можливість компенсувати частину втрачених грошей, продавши залишені золоті прикраси. Однак, зранку наступного дня, і ця надія зникла: у ломбарді, куди понесла золоті вироби Надія Федотівна, їй повідомили, що це добре виготовлена підробка. «Зараз вирішується питання про порушення за даним фактом кримінальної справи за статтею 190 Кримінального кодексу України – шахрайство, - говорить виконуючий обов'язки начальника Київського райвідділу міліції підполковник міліції Ігор Плахов. – Таким чином, відкрито, як правило, діють не місцеві, а заїзні шахраї-гастролери, тому затримати їх буде досить важко. Ми зробимо все можливе, щоб доправити їх за грати, однак, це далеко не єдині злочинці, які їздять по країні і подібним чином «заробляють» собі гроші. Щоб не стати їх жертвою, полтавцям, особливо старшого віку, потрібно бути більш обачними та менше довіряти незнайомим людям на вулиці. У жодному разі не можна впускати до своїх осель людей, не переконавшись, що вони саме ті, ким представляються. А тим, хто все таки став жертвою шахраїв, потрібно якомога швидше повідомляти про це у міліцію – чим раніше ми дізнаємось про даний факт, тим більше шансів буде затримати злочинців, як кажуть, «по гарячим слідам». Володимир Пасічко помічник начальника Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 28.02.2011 У місті Полтава п'яний чоловік випав із четвертого поверху Переконатись у тому, що вислів «п'яному море по-коліна» є не просто жартом, змогли нещодавно жителі однієї із багатоповерхівок по провулку Латишева у місті Полтаві. Близько одинадцятої ночі в одному із під'їздів почувся крик людини та звук розбитого скла. Коли мешканці, які в цей час ще не спали, вийшли із своїх квартир, то побачили на сходинковій площадці між четвертим та третім поверхом розбите вікно. Спочатку люди подумали, що це робота якихось хуліганів, однак коли підійшли поближче, то через віконний отвір помітили чоловіка, який лежав на снігу під будинком. Вискочивши на вулицю для надання допомоги, люди побачили, що «парашутист» перебуває у майже непритомному стані, однак, зовсім не від отриманих травм, а від алкоголю. Чоловіком, який відчув смак вільного падіння з висоти четвертого поверху, виявився 43-річний полтавець Володимир М. Увечері він зайшов у гості до своїх знайомих, які проживають у даному будинку. Завітав, як прийнято, не з порожніми руками, а з «чекушкою», тому розмови про життя-буття поєднались із вживанням алкоголю. «Володя до нас прийшов уже п'яний, - говорить співмешканка власника квартири, - я його таким раніше ніколи не бачила. Я пішла спати, тому що наступного дня мені потрібно було зранку вставати на роботу, а чоловіки залишились на кухні». Коли гостю дали зрозуміти, що час уже іти додому, він ледве стояв на ногах. Зважаючи на таку «втому», Володимир не хотів нікуди іти і попросився залишитись ще на деякий час. Однак, господар до цього поставився без розуміння, виставив п'яного товариша за двері і пішов спати. «Через декілька хвилин, - розповідає власник квартири, - я почув гучний гуркіт у вхідні двері. Коли відкрив їх, то побачив Володимира, який щось мені кричав. Я сказав, щоб він ішов додому та він продовжував кричати. Тоді я дав йому ляпаса і хотів закрити двері, однак, він вхопив мене і «спустив» зі сходів. Я вдарився головою об стіну. Що було далі не пам'ятаю». П'яний гість, спускаючись сходами до свого товариша, який лежав на сходинковій площадці між четвертим та третім поверхом, зачепився за перила і сам полетів донизу. Володимиру, який також «приземлився» на площадці, поталанило менше ніж його товаришу: на шляху його падіння замість стіни, яка могла б його зупинити, зустрілось лише вікно. Розбивши своїм тілом скло, він полетів на землю під будинок. За декілька хвилин мешканці будинку викликали швидку медичну допомогу, яка і доправила його у лікарню. Незважаючи на солідну висоту, з якої випав чоловік, за його словами, він відбувся лише переломом ноги та декількох ребер. Зараз перебуває у лікарні і почуває себе добре. У тому що сталось звинувачує лише себе і говорить, що «народився у сорочці», адже все могло закінчитись набагато гірше. «На превеликий жаль, це далеко не єдиний випадок, коли внаслідок надмірного вживання спиртного жителі Київського району втрачають своє здоров'я, а інколи і життя, - говорить начальник дільничних інспекторів Київського РВ капітан міліції Дмитро Ворона. – Перебуваючи у стані сильного алкогольного сп'яніння люди випадають з балконів, отримуючи тяжкі травми, падають і отримують ушкодження на вулицях, які зараз покриті ожеледицею, потрапляють під колеса автомобілів. Протягом цієї зими декілька полтавчан у стані сильного сп'яніння замерзли на вулицях. Багатьох подібних випадків можна було б уникнути, якби особи, які разом вживають спиртні напої, не залишали своїх товаришів, які випили зайвого, а допомагали їм добратись додому. Від багатьох травмувань та смертей могли б спасти і звичайні перехожі. Звичайно, не потрібно підходити до п'яного на вулиці і пропонувати свою допомогу – він може бути небезпечний. Потрібно лише зателефонувати у міліцію – нехай у результаті цього п'яна людина проведе деякий час у відділку та заплатить штраф у декілька десятків гривень, однак, це може врятувати їй життя – вона не замерзне на вулиці і не потрапить під колеса авто. Хоча, найкращим способом запобігання подібних ситуацій є, звичайно, відмова від алкоголю, або, хоча б підвищення культури його споживання: потрібно завжди мати міру і вміти вчасно зупинитись». Володимир Пасічко помічник начальника Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 22.02.2011 Не хочеш працювати на громаду – сідай за грати Минулого року працівниками міліції за підозрою у крадіжці мобільного телефону було затримано двадцятичотирирічного мешканця Київського району Полтави Максима Л. Доказів того, що саме він скоїв даний злочин було, як кажуть, хоч відбавляй, тож досудове слідство по порушеній кримінальній справі закінчили досить швидко і справу передали до суду. Районний суд із рішенням також не забарився. Зважаючи на те, що чоловік став на злочинну стежку вперше, його було засуджено до 240 годин громадських робіт. І «виховний ефект», якщо вірити теорії Дарвіна, вагомий, адже праця навіть мавпу змогла перетворити на людину, і полтавчанам користь: за 240 годин можна, наприклад, гарненько підмести не одну вулицю у місті. Такому вироку злодій повинен був лише радіти, адже частина 1 статті 185 Кримінального кодексу України, за якою його притягували до відповідальності, передбачає також і можливість позбавлення волі на строк до трьох років. Однак, як з'ясувалося пізніше, безкоштовна праця на користь громади для даного чоловіка виявилася гіршою за строк у в'язниці. На неодноразові письмові звернення кримінально-виконавчої інспекції Київського району Полтави із вимогою прибути для виконання громадських робіт, чолов'яга не реагував. Ніяких відповідей із зазначенням поважних причин такої поведінки також не надсилав. За даних обставин до справи взялись працівники міліції, які у подібних випадках мають право примусово доставляти засуджених до кримінально-виконавчої інспекції. Однак, виявилося, що і це справа не проста: злодій, незважаючи на заборону, самостійно змінив місце свого проживання. Про те, де він знаходиться, не могли сказати ні його рідні, ні сусіди. Реакція правоохоронців у даній ситуації не забарилась і відносно чоловіка було порушено кримінальну справу за частиною 2 статті 389 Кримінального кодексу України (ухилення від покарання, не пов'язаного із позбавленням волі). Через декілька днів його затримали. Під час спілкування із працівниками Київського райвідділу міліції, засуджений навіть не намагався заперечувати, що від виконання громадських робіт ухилявся свідомо. «До мене декілька разів приходили повістки із виконавчої інспекції про необхідність з'явитись до них. Я викинув їх у смітник. Іти в інспекцію я не збирався, у мене є нормальна робота, де мені справно виплачують заробітну плату, а безкоштовно відпрацьовувати громадські роботи я не бажаю. Нехай дурні без грошей працюють». Відсутність бажання працювати, для даного «розумника» найближчим часом може знайти свою практичну реалізацію. Однак, відмовитись йому прийдеться і від оплачуваної праці за місцем своєї постійної роботи. Порушена відносно нього кримінальна справа передбачає відповідальність у вигляді арешту на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років. Деякий час за гратами повинен стати тим аргументом, який все таки переконає злодія попрацювати на користь нашого міста. Володимир Пасічко помічник начальника Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 31.01.2011 За безпідставне звинувачення у крадіжці - смерть Неочікувану і зовсім неприємну знахідку виявили нещодавно двоє полтавчан на своїй дачній ділянці у селищі Рибці, що на околиці Полтави. Неподалік будинку, який там стоїть, у снігові вони побачили труп невідомого чоловіка. Проникаючих ран та порізів на померлому не було, від тривалої дії морозу його тіло стало схожим на один великий синець, тому розгледіти на ньому сліди від можливих ударів працівникам міліції, які прибули на місце, також не вдалося. Усі відповіді щодо причин смерті, у даному випадку, міг дати лише розтин тіла у морзі, на який потрібен був певний час. Встановити особу померлого оперативним працівникам Київського райвідділу міліції вдалося вже наступного дня. Ним виявився мешканець даного селища, тридцятитрирічний Ігор, який проживав у будинку по вулиці Черкаській. На цей час правоохоронцям стали відомі і висновки судово-медичних експертів: медики стверджували, що чоловік помер від закритої черепно-мозкової травми та крововиливів під оболонку головного мозку, які виникли внаслідок численних ударів по голові. Іншими словами, він помер не власною смертю і не замерз, а його вбили. Під час проведення оперативних заходів по розкриттю даного злочину, працівники карного розшуку отримали інформацію про те, що декілька тижнів тому у померлого був конфлікт із двома його знайомими. Незважаючи на те, що жили вони у тому ж селищі, поспілкуватись із ними виявилось не просто: вони підозрювали, що їх будуть шукати, тому намагались за місцем свого проживання не з'являтись. Коли ж їх затримали, стали відомими усі подробиці смерті чоловіка. Як виявилося, декілька тижнів тому, один із товаришів завітав до Ігора та попросив на деякий час ДВД-програвач подивитись фільми. Отримавши ствердну відповідь на своє прохання, він сказав, що забере його іншим разом. Коли ж через деякий час знову зайшов до Ігора, то власник оселі звинуватив його та ще одного свого знайомого у крадіжці цього програвача. «Потерпілий» також пригрозив, що якщо річ не повернуть – звернеться до міліції. Подібна заява хоча й здивувала гостя, однак, не налякала: «Якщо я нічого не брав, то й міліція мені не страшна» - подумав чоловік. Однак, реакція ще одного «обвинуваченого», Василя (ім'я змінено), була зовсім іншою. Чолов'яга раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності, тому зайвий раз «світитися» перед міліціонерами йому зовсім не хотілося. Він пішов до Ігора з'ясовувати стосунки, почав перевертати у будинку все верх ногами і знайшов «крадений» ДВД-програвач у шафі. Після такої «знахідки» Василь звинуватив власника будинку у тому, «що він спеціально заховав програвач та хотів його підставити». «Ігор декілька років тому потрапив у аварію, йому робили операцію на голові і після цього він почав втрачати пам'ять, - говорить його знайома на ім'я Леся, яка чи не щодня буває у нього вдома та допомагає по-господарству. – Після цього він завжди ходив із блокнотом і все важливе записував. Ігор часто клав свої речі десь у будинку, а потім не міг їх знайти. Так сталося і цього разу». Прибираючи кімнату, чоловік прийняв програвач із телевізора та поклав у шафу. Коли ж закінчив прибирання, помітив, що ДВД зник, про те, що власноруч поклав його у шафу - забув. Роздумуючи над тим, де він міг подітися, згадав, що дану річ у нього просив товариш і вирішив, що той забрав його без дозволу, тобто, вкрав. З того часу пройшло декілька тижнів, образи, наче, забулись і товариші, яких він звинувачував у крадіжці, вирішили якось у вечірній час забігти до Ігора на «сто грамів». У домівці разом із власником будинку була і Леся. Чоловіки прийшли не з порожніми руками, тож годину-другу посиділи за столом та добряче випили. Коли ж горілка закінчилась, вирішили всі разом піти додому до Василя : він пообіцяв дати Ігору цигарок. По дорозі захмелілі чоловіки знову згадали образи щодо безпідставного звинувачення у крадіжці. «Коли ми прийшли додому до Василя, - говорить Леся, - то він взяв табуретку, вдарив нею Ігора по голові і наніс ще декілька ударів кулаком також у голову. Ігор впав, а Василь сів на нього та знову бив його кулаками в область голови. Від ударів Ігор втратив свідомість, у нього побігла кров». Після цього Василь наказав жінці принести води, вимити підлогу та вигнав її з дому, а сам із товаришем ліг спати. Коли чоловіки проснулись зранку наступного дня, то побачили, що побитий вже не дихає. Василь розумів, що потерпілий помер від його ударів, тому почав думати, як приховати злочин. Він наказав товаришеві допомогти винести тіло у сарай. Після цього чоловіки сходили до Лесі і Василь примусив її піти до нього додому та добре вимити кров. Жінка, витираючи сліди крові на підлозі, не один раз запитувала про те, де ж знаходиться Ігор, однак їй ніхто не відповідав. Врешті решт, вона подумала, що він у рідних, до яких часто ходив у гості та заспокоїлась. Два дні тіло вбитого пролежало у сараї. Василь розумів, що з трупом щось потрібно робити, тому що його може хтось випадково побачити і тоді неприємностей не уникнути. «Василь зателефонував мені, - розповідає його товариш, - і сказав, щоб я терміново йшов до нього. Коли я прийшов, ми взяли тіло і поклали його у старий холодильник. Потім викликали вантажне таксі та відвезли холодильник на околицю селища. Після того, як таксі поїхало, витягнули труп та кинули його недалеко від дачного будинку, а холодильник віднесли в інше місце. Я знав, що якщо не допоможу Василю сховати труп, то він і мене, як свідка злочину, приб'є». Підозрюваного у вбивстві затримали, він знаходиться у СІЗО. Відносно нього порушено кримінальну справу за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (умисне вбивство). За заподіяне він може отримати від семи до п'ятнадцяти років позбавлення волі. Володимир Пасічко помічник начальника Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 25.01.2011 "Від болю я декілька разів втрачала свідомість" - дев'ятнадцятирічна полтавчанка, яка після знущань подруг потрапила у реанімацію, прийшла до свідомості У листопаді минулого року ми розповідали про злочин, який був скоєний в одному із будинків по вулиці Петра Юрченка у місті Полтаві. Тоді двоє молодих дівчат, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, протягом ночі по-звірячому знущались зі своєї подруги, після чого вона випала з балкону квартири на четвертому поверсі. У наслідок падіння Ганна отримала численні тілесні ушкодження, однак, їй все-таки пощастило вижити – у вкрай тяжкому стані вона потрапила до реанімації. Відносно «подруг» потерпілої Київським райвідділом міліції відразу було порушено кримінальні справи за статтями 127 (катування) та 120 (доведення до самогубства) Кримінального кодексу України. Обвинувачені зізнались у насильницьких діях та приниженнях людської гідності дівчини, і стверджували, що з балкону Ганна вискочила сама. Із практики своєї роботи правоохоронці знали, що коли підозрювані у скоєнні того чи іншого злочину навіть зізнаються у своїх діяннях, у показах вони намагаються все таки «опустити» найбільш жорстокі моменти, тому перевіряли кожне їхнє слово. «У нас виникли підозри, що дівчину могли і насильно викинути з балкону, - говорить заступник начальника Київського райвідділу міліції капітан міліції В'ячеслав Драчевский. - На жаль, свідків, які б розповіли і про знущання над дівчиною, і про обставини її падіння не було. Сімейна пара, яка проживала в іншій частині «комуналки», в якій винаймали кімнату дівчата, міцно спала. Працівникам міліції вдалось відшукати мешканців сусідніх будинків, які бачили жінок на балконі, однак і вони безпосередньо моменту падіння Ганни також не бачили». Слідчим були призначені спеціальні судово-медичні експертизи, які повинні були дати відповіді на запитань правоохоронців, однак, усі «крапки над «і», як кажуть, могла розставити лише одна особа – потерпіла, яка на той час перебувала у комі. Медики робили все можливе, щоб врятувати дівчину, однак жодних прогнозів щодо її життя не давали – її стан був надто тяжким. І все таки, за допомогою лікарів, Ганні вдалось вирватись із обіймів смерті - вона вийшла з коми, перенесла декілька операцій та днями розповіла слідчому Київського райвідділу міліції про справжні обставини того, що відбувалось тієї жахливої ночі. Те, про що повідомили правоохоронцям відразу після свого затримання обвинувачені у катуваннях дівчини, вражало своєю нелюдською жорстокістю, однак, правда виявилась ще страшнішою. Зупиняти знущання нелюди були вимушені - від болю Ганна втрачала свідомість. Так, наприклад, «подруги» стверджували, що залишали дівчину на деякий час у спокої просто для того, щоб випити чергову дозу алкоголю. Однак, як з'ясувалось, робити «перерви» вони були просто вимушені - від жахливого фізичного болю, який відчувала Ганна під час знущань, протягом ночі вона декілька разів втрачала свідомість. Саме це, на думку потерпілої, змушувало катів на деякий час залишати її у спокої, адже знущатись над людиною без свідомості не має потреби – вона не відчуває болю. Коли ж дівчина приходила до тями, жінки, підігріті черговою порцією алкоголю, знову брались за свою «чорну» справу. Дівчину із балкону все таки викинули. Зранку, коли Ганна в черговий раз прийшла до тями, п'яні «подруги» знову підійшли до неї, щоб продовжити «розмову», але вона вже практично не відчувала реальності. «Мене підняли з ліжка, - говорить потерпіла. - Я ледве їх бачила, тому що мої очі були залиті кров'ю, яка стікала із розбитої ударами голови. У голові все шуміло від болю – я вже практично не могла реагувати на те, що відбувалось навколо мене. «Ти, мабуть, хочеш політати» - сказали вони та виштовхали мене на балкон. На вулиці був мороз, а я була повністю оголена, мій одяг вони розірвали та викинули. Холоду не відчувала, я просто не могла його відчувати. На балконі мені почали розповідати, що в міліцію звертатись не потрібно, що «менти» все одно нічого не докажуть, а потім взяли за ноги та перекинули через перила. Пручатись я вже просто не мала сил». Жінки «підігрівались» алкоголем за гроші жертви. Вигадками, спрямованими на те, щоб хоч якось обґрунтувати свою жорстокість, виявились і покази затриманих про те, що Ганна час від часу крала у них дрібні речі та гроші. За словами потерпілої, все було якраз навпаки: вона працювала і мала постійний заробіток, а у «подруги» на ім'я Юля, разом з якою винаймали кімнату, грошей ніколи не було. Ті гроші, які у неї з'являлись, вона прогулювала та пропивала, тому часто позичала кошти на прожиття у Ганни. Деколи тишком-нишком забирала і продукти харчування із спільного холодильника. «За кілька днів до трагедії, - говорить дівчина, - Юля прийшла додому зовсім п'яна та розповіла, що її мобільний телефон впав на землю. Перебуваючи у нетверезому стані, вона випадково ще й залила його водою з пляшки, тому він повністю припинив працювати. Після цього я дозволяла їй користуватись моїм «мобільним» – вона телефонувала та повертала його. В ту ніч, коли у «подруг» закінчився алкоголь, вони забрали у мене мобільний телефон, сказавши, що він мені більше не знадобиться, а також близько тисячі гривень та пішли у найближчий магазин купувати спиртне». Головною причиною знущань, на думку потерпілої, є заздрість «подруг»: вони вели розгульний спосіб життя, зловживали алкоголем і Ганна, яка жила «як усі», нормальним життям, була їм, як «кістка в горлі». Дівчина може залишитися інвалідом. Ганна знаходиться зараз у лікарні, хоча вона поки що прикута до ліжка і не може навіть сидіти, однак, за її словами, почуває себе непогано. Дівчина ще не згадала усіх подій тієї жахливої ночі, хоча з кожним днем пам'ять відтворює все нові й нові страшні подробиці. Зараз проходить оформлення усіх необхідних документів для призначення їй групи інвалідності. Як повідомив В'ячеслав Драчевский, у зв'язку з новими обставинами, які стали відомі правоохоронцям після спілкування з дівчиною, відносно затриманих жінок буде порушено ще одну кримінальну справу за статтею 186 Кримінального кодексу України (грабіж). Крім цього, злочин, який скоїли жінки, буде перекваліфіковано із статті 120 (доведення до самогубства) на статтю 15 та 115 Кримінального кодексу України (замах на вбивство). Якщо раніше їм загрожувало позбавлення волі на термін до десяти років, то дана стаття Кримінального кодексу передбачає відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. Завдяки інформації, яку надала Ганна, працівникам міліції вдалося скласти повну картину тієї страшної ночі. Єдиним запитанням, яке так і залишається сьогодні без відповіді - це звідки у молодих дівчат взялося стільки жорстокості та агресії? Однак, на мою думку, відповідь на нього криється не стільки у сфері правоохоронної діяльності, скільки у царині суспільних відносин, тому й шукати її повинно, в першу чергу, наше суспільство. На жаль, це далеко не єдиний випадок подібних звірств, які «демонструє» нам підростаюче покоління, і якщо найближчим часом не усвідомити прорахунків, через які нормальні від народження хлопчики та дівчатка перетворюються ось у таких нелюдів, то про спокійне й безпечне майбутнє нам усім можна лише мріяти.
Володимир Пасічко помічник начальника Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 17.01.2011
|
|
|
