Через ревнощі мати ледве не задушила свого тримісячного сина

Найстрашнішу ніч у своєму зовсім короткому житті пережили нещодавно двоє маленьких мешканців нашого міста – тримісячний хлопчик та його дворічний братик. Від рук рідної матері немовля потрапило до реанімаційного відділення з діагнозом механічна асфіксія та набряк головного мозку. Старший братик, хоча й не отримав виражених тілесних ушкоджень, але пережив жахливі хвилини, коли ненька, схопивши його за горло, спочатку намагалась задушити, а згодом і вирвати язика.

Цей вечір починався так, як і тисячі інших, проведених у своїй оселі молодою родиною. Батько хлопчиків (у сім'ї є ще одна дитина – дівчинка дошкільного віку) повернувся додому з роботи пізно, коли сім'я вже спала. Як завжди прийняв душ, повечеряв та пішов відпочивати. У спальні він побачив свою дружину з маленьким синочком, які лежали на ліжку та мирно спали. Чоловік поцілував свого сина у щічку та тихенько, щоб не розбудити маля приліг з іншого боку біля жінки. Однак в такій гармонії провести усю ніч родині не вдалося.

Десь після півночі, прокинувшись від сну, поряд із собою на ліжку чоловік побачив лише маленького сина. Нахилившись над маля, батько хотів його накрити покривалом, та знову лягти відпочивати, але від побачено здригнувся, мурашки пройшли по всьому тілу – малюк не подавав жодних ознак життя. Чоловік подумав, що йому це здається, тож за якусь мить підвівся, щоб подивитись  де знаходиться дружина і попросити у неї якоїсь допомоги. Коли ж побачив жінку – зрозумів, що відбулось справді щось страшне. Його дружина лазила перед ліжком на колінах та щось собі шепотіла. На запитання зовсім шокованого від побаченого чоловіка, вона вимовила лише два слова: „Так треба!" і, повторюючи це, продовжувала на колінах пересуватись по підлозі. Кому треба, що треба, чоловік так і не зрозумів, але зрозумів одне - від дружини допомоги чекати не варто, вона сама її потребує. Батько схилився над немовлям, щоб хоч чимось йому допомогти, хоча, як сам пізніше зізнався, що робити не мав жодної уяви. В цей момент до кімнати ввійшов дворічний син. Побачивши хлопчика, жінка різко схопила його за горло та почала душити, потім, відкривши йому рота, схопила пальцями за язик та спробувала його вирвати. Це продовжувалось десятки секунд, поки жінку не відтягнув чоловік, але для хлопчика це були ті секунди, які він з жахом буде згадувати ще багато часу.

Зв'язавши жінку, чоловік викликав швидку медичну допомогу. Лікарі забрали малюка до дитячої лікарні, а маму, яка власними руками ледве не задушила свого тримісячного сина,  - іншою машиною до психлікарні.

За словами чоловіка, вже перебуваючи в лікарні, жінка почала потрохи усвідомлювати свої дії. Зізналась, що вчинила подібним чином з дітьми через те, що чоловік більше любив їх (дітей), аніж її, і через це не приділяв їй належної уваги. Наскільки відповідають дійсності ці слова, сказати важко, адже важко наразі говорити про адекватність жінки. Те, що тато дуже любив своїх синочків – абсолютна правда, про це говорять і рідні, з якими вдалось поспілкуватись працівникам міліції, і сусіди. Однак, не меншою любов'ю, за їх же словами, обдаровувала їх і мати - вона не зловживала спиртними напоями, не вела антиморальний спосіб життя, була турботливою та люблячою. Сусіди також зазначають, що сім'я була дуже гарною, ніколи не було у них п'янок, сварок, чи інших якихось непорозумінь. То ж те, що вдіяла мати зі своїми дітьми, ладні пов'язувати насамперед з можливими психічними розладами. Такої ж думки дотримується і чоловік, він же називає і можливу причину подібних розладів – відвідування дружиною протягом останніх років однієї з церков „нетрадиційного" віросповідання.

Тримісячний малюк вже декілька діб перебуває під апаратом штучного дихання. Його стан характеризується як тяжкий і зараз за його здоров'я ведуть боротьбу лікарі.  Щодо матері, то Київським райвідділом міліції вирішується питання про порушення кримінальної справи. Яку саме відповідальність понесе жінка залежатиме від висновків лікарів щодо стану, в якому вона перебувала на момент вчинення своїх дій.      

Володимир Пасічко

помічник начальника Київського РВ ПМУ

по взаємодії з громадськістю та ЗМІ

03.03.09

Хотіли в Євросоюз, а потрапили у пункт тимчасового перебування іноземців

Нещодавно сектором громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Київського райвідділу міліції за порушення правил перебування на території України та намагання незаконно покинути межі нашої держави було затримано  трьох громадян Тунісу, студентів-першокурсників  одного з ВНЗ нашого міста.

На навчання до міста Полтави дані особи прибули лише у минулому році. Тим, що грошей із собою було лише на оплату першого курсу навчання, особливо не переймалися – ще до відбуття в Україну твердо вирішили, що в чужій країні влаштуються на роботу і решту зароблять на місці. Однак працелюбних тунісців чекало велике розчарування - виявилось, що роботу у Полтаві, тим більше для іноземців із поганим знанням мови, знайти не так уже й просто. Розраховувати на фінансову допомогу з Тунісу не приходилось, тому що родичі, які там проживають, і самі ледве зводять кінці з кінцями. Хлопці зрозуміли, що за таких обставин їх чекає перспектива повернення на батьківщину, а повертатись зовсім не хотілось - в Україні, за їх словами, їм жилось набагато краще. І хоча до закінчення першого курсу залишилось ще декілька місяців, протягом яких обставини могли б кардинально змінитись, іноземці чекати не стали, а вирішили розв'язати цю проблему в досить оригінальний спосіб - виїхати з України в одну з держав Євросоюзу. У яку саме країну - Німеччину, Францію, Австрію чи якусь іншу, було байдуже, головне, щоб можна було працевлаштуватись та на зароблені гроші жити цивілізованим життям.

Прийнявши таке рішення, студенти-іноземці втратили будь-який інтерес до навчання. Вони перестали відвідувати заняття, почали переховуватись на квартирі, яку заздалегідь зняли у господарів та чекати слушного моменту для виїзду за кордон. Реакцію на таку поведінку чекати довго не довелось - у зв'язку з фактичним припиненням навчання у ВНЗ, керівництвом навчального закладу даних осіб було відраховано із його лав. Відповідно, через втрату підстав для їх подальшого перебування  на території України, начальником Київського райвідділу міліції було прийнято рішення про скорочення терміну перебування даних іноземців на території нашої держави та надано необхідний термін для виїзду на батьківщину. 

Розуміючи, що їх уже розшукують правоохоронці, хлопці нетерпляче шукали можливість якомога скоріше реалізувати свій задум. Вона з'явилась тоді, коли одному з іноземців пощастило знайти таксиста, який погодився відвезти їх до Львова. Бажання трьох іноземців проїхатись декілька сотень кілометрів у напрямку західного кордону нашої держави чоловіка за кермом, за його словами, зовсім не здивувало. У це, звичайно, важко повірити, скоріше всього за гроші, які йому запропонували за подорож, він просто ладен був про це не думати, адже „бажання клієнта - закон".           

Після того, як на таксі доберуться до Львова, іноземці планували автобусом доїхати до кордону і там, під покровом ночі, потрапити до сусідньої з Україною держави. Далі – до інших країн Європи. Легкість та простота, з якою вони розраховували це зробити, яскраво свідчили про те, що громадяни однієї з країн Африки, де кордони між багатьма країнами позначаються лише лініями на карті, мало уявляли, що таке західний кордон нашої держави. Однак, незважаючи на це, розширити свої знання з географії та спробувати перехитрити українських прикордонників їм навіть не випала можливість. По дорозі до Львова, на території Хмельницької області водій таксі, в якому їхали студенти, перевищив швидкість руху і був зупинений працівниками державної автомобільної інспекції. Разом з посвідченням водія, міліціонери захотіли побачити й документи трьох іноземців, які сиділи в салоні авто. Жодних документів у хлопців при собі не було, то ж правоохоронці доставили їх до найближчого райвідділу міліції та взялись встановлювати особи іноземних громадян. Засобами зв'язку зв'язались із правоохоронцями Полтави, адже саме звідси рухалось таксі, і за деякий час отримали підтвердження того, що молоді люди саме тут знаходяться на обліку – навчалися в одному з ВНЗ.

Вже наступного дня працівниками сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Київського райвідділу міліцію громадян Тунісу було доставлено до Полтави. За порушення правил перебування на території України їх було притягнуто до адміністративної відповідальності, а за намагання незаконно покинути межі нашої держави судом було прийнято рішення про негайне видворення даних іноземців до себе на батьківщину. Декілька днів тому колишніх студентів було доправлено до пункту тимчасового перебування іноземців, який знаходиться в Чернігівській області. Тут вони будуть чекати найближчого прямого авіарейсу з України до Тунісу, яким, незважаючи на відсутність такого бажання у хлопців, їх буде відправлено додому.

 Володимир Пасічко

помічник начальника Київського РВ ПМУ

по взаємодії з громадськістю та ЗМІ

23.03.09

Представившись міліціонерами, грабіжники відібрали у підлітків декілька мобільних телефонів

Подія сталася 8 березня. У святковий день молодий чоловік запросив свою подругу погуляти містом. Під час прогулянки молодик щедро пригощав її солодощами, напоями, подарував м'яку іграшку. Через деякий час грошей в кишенях у кавалера вже практично не залишилось і він вирішив усунути це в досить простий і оригінальний, на його думку, спосіб – відібрати гроші або мобільні телефони (з метою подальшого продажу) у дітей віком 12-14 років, які випадково зустрілись по дорозі.

 Як з'ясувалось після затримання, молодик раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за крадіжку, тому певну практику у цій справі мав. Механізм реалізації свого задуму, за словами чоловіка, в голову прийшов дуже швидко, і він відразу запропонував узяти участь в ньому своїй дівчині. Подруга спочатку відмовлялась, однак, почувши про те, що отримані гроші будуть витрачені на подарунок для неї, погодилась.

Підійшовши до хлопчаків, молодик почав у грубій формі чіплятись до дітей із різними запитаннями, а згодом, представившись працівником міліції, наказав показати вміст кишень. „Міліціонер" заявив, що вони з напарницею розшукують викрадені мобільні телефони, тому необхідно подивитись, чи немає їх у когось із хлопчаків. Дещо перелякані підлітки без вагань підкорились словам чоловіка і вже за декілька секунд все, що знаходилось у кишенях, лежало для огляду у їх руках. Грошей у хлопців не було, але в кожній долоні лежало по мобільному телефону. Дівчина швиденько забрала чотири мобільні телефони, а її напарник сказав, що для звірки номерів, їх необхідно віднести до районного відділу. Прихопивши із собою одного з хлопців, та пообіцявши дуже швидко повернутись, чоловік та дівчина пішли геть. Зайшовши за ріг будинку, віддали один телефон хлопчику, який ішов разом з ними, сказавши, щоб той повертався до товаришів і чекав там. Коли підліток повернувся до своїх друзів, то всі разом пішли повідомити про те, що сталось батькам. Дорослі, на відміну від дітей, з перших же слів зрозуміли, у чому тут справа і повідомили до Київського райвідділу міліції.

В ході оперативно-розшукових заходів правоохоронці зуміли дуже швидко встановити особи грабіжників та місце їх перебування. Щоб отримати готівку, один із телефонів чоловік в цей же день продав своїй матері, сказавши, що це телефон його товариша, який за дешево хоче його позбутись. Наявна сума грошей дозволила непогано провести вечір, однак  вже наступного ранку, коли грабіжник виходив з будинку від своєї подруги, його затримали працівники карного розшуку.

Молодиком, який, представившись працівником міліції, відібрав мобільні телефони у підлітків, виявився житель м. Полтави 1988 року народження. Він зараз знаходиться під вартою, щодо його 16-річної подруги обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Київським райвідділом міліції порушено кримінальну справу за частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України - грабіж, вчинений за попередньою змовою групою осіб. За подібні дії передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.

Відкрите заволодіння мобільними телефонами у підлітків, як показує аналіз криміногенної обстановки, протягом останнього часу стало стійкою тенденцією у багатьох регіонах нашої країни. Для нашого міста це поодинокі випадки, однак не всі із них мають такий щасливий кінець для потерпілих, як у описаному вище випадку, тому і полтавцям потрібно бути обережними. Якщо незнайома особа, представившись працівником правоохоронних органів, буде вимагати мобільний телефон для огляду - і дорослим, і підліткам, необхідно попросити у неї пред'явити службове посвідчення. За будь яких сумнівів у достовірності документу, або за відмову його показати – негайно телефонуйте за номером 102.

Слід знати і відповідно реагувати й на інші способи, до яких вдаються злочинці. Найбільш поширеними є випадки, коли у вибраної жертви просять мобільний телефон для того, щоб викликати, наприклад, швидку допомогу, пожежних, міліцію і тому подібне. Дії злочинців розраховані на співчуття звичайних громадян. Взявши телефон до рук, грабіжники, як правило, під різними приводами (зв'язок поганий) відходять на деяку відстань, а потім втікають разом з телефоном. У подібних випадках краще за все не віддавати мобільний у руки незнайомій особі, а самому набрати необхідний номер та передати інформацію адресату. Якщо ж незнайомець буде наполягати на тому, щоб особисто здійснити дзвінок – повідомте йому, що викличете міліцію. Якщо і це не подіє – знову ж таки, телефонуйте за номером 102.

 Володимир Пасічко

помічник начальника Київського РВ ПМУ

по взаємодії з громадськістю та ЗМІ

Після сварки – ніж у груди

Трагічно могла закінчитись сварка між колишніми чоловіком та дружиною, яка виникла 3 квітня 2009 року. Після розлучення подружжя залишилось проживати під одним дахом в приватному будинку. Чоловік, незважаючи на свої 75 років, частенько зловживав алкоголем. На цьому ґрунті між ним і колишньою дружиною  часто виникали різного роду суперечки та непорозуміння.

Саме так було і цього разу. Напередодні чоловік в черговий раз напився. Ранок наступного дня, як буває у більшості подібних випадків, для нього виявився далеко не найкращим: вчорашній алкоголь давався взнаки, тож і настрій був нікудишній, і здоров'я вимагало термінового вживання чергової порції „ліків". В такому стані він знову почав з'ясовувати стосунки із колишньою дружиною. Сварка  нічим особливим, якщо можна так виразитись, не відрізнялась від багатьох інших, які траплялись раніше. Однак зовсім іншою виявилась реакція чоловіка на неї – він узяв ніж, який лежав на столі, пішов у сарай на встромив його собі у груди.

Перелякана жінка та рідні, які прибігли на поміч, негайно викликали швидку допомогу. Зараз невдаха-самогубець знаходиться у лікарні, на щастя проникаюче ножове поранення грудної клітини зліва не завдало пошкоджень серцю, тож, за свідченням лікарів, життю хворого нічого не загрожує. Щодо мотивів свого вчинку, то чоловік назвати їх не може: стверджує, що й сам не знає звідки з'явилось бажання покінчити життя самогубством, все відбулось за якусь мить.   

Володимир Пасічко

помічник начальника Київського РВ ПМУ

по взаємодії з громадськістю та ЗМІ

06.04.09

Скільки мотузці не витись, а кінець все одно знайдеться

Київським райвідділом міліції проводяться слідчі дії щодо двох затриманих мешканців міста Лозова, Харківської області, 1977 року народження, уродженців Абхазії, які здійснили цілий ряд крадіжок із помешкань громадян у містах Харкові, Сумах та Полтаві. Як з'ясувалось після затримання, крім спільної злочинної діяльності цих молодих людей об'єднувала й кровна спорідненість – вони виявились двоюрідними братами.

Діяли злочинці за заздалегідь продуманим і простим планом: в той час як один проникав у квартиру, інший, знаходячись на вулиці біля будинку, спостерігав за навколишньою обстановкою. Таким чином чоловікам вдалось обікрасти 4 квартири у Сумах,  9 – у Харкові та 6 - у Полтаві. Володіючи відповідними навиками та за допомогою спеціальних пристроїв один із злодіїв легко справлявся не лише з простими замками ще радянського виробництва, але й без особливих перепон відкривав замки досить популярних закордонних виробників. Щоб потрапити до помешкання, він витрачав всього декілька хвилин. Ще декілька хвилин йшло на те, щоб обшукати квартиру та зібрати необхідні речі. Та обставина, що схованки в помешканнях наших громадян знаходяться, як правило, в одних і тих же місцях, значно полегшувала роботу злодіїв – заздалегідь знали де шукати ті чи інші речі.   

Злочинці діяли без попередньої „наводки", з помешкань громадян забирали, в основному, гроші та коштовності. Однак, разом із золотими ланцюжками, обручками, золотими хрестиками, кулонами та браслетами не гребували й всяким дріб'язком – з різних квартир вони виносили аудіоплеєри, станки для гоління, парасольки. Отримані злочинним шляхом речі збували на ринках незнайомим людям. Гроші розподіляв молодик, який безпосередньо проникав у квартири: йому призначалась основна частина, адже саме він відігравав головну роль під час крадіжок, решта доставалась його брату.

Через те, що злодії діяли „наїздами", тобто приїжджали у місто на день-два, вчиняли крадіжки і знову повертались до місця проживання, натрапити на їх слід та затримати даних осіб було досить важко. Однак міліція з цим завданням справилась. Зараз злочинці перебувають під вартою, щодо них порушено кримінальні справи відразу по декільком статтям Кримінального кодексу України, то ж за свої діяння найближчі роки вони проведуть за гратами.

Володимир Пасічко

помічник начальника Київського РВ ПМУ

по взаємодії з громадськістю та ЗМІ

06.04.09

Озброєні і небезпечні ... студенти-першокурсники!

 Нещодавно на території Київського району нашого міста було затримано трьох молодиків, при огляді особистих речей у яких виявлено дві одиниці саморобної вогнепальної зброї та пневматичний пістолет. При проведенні подальшої перевірки у одного з них працівники карного розшуку Київського райвідділу міліції виявили цілий арсенал різноманітної зброї.  

Працівники патрульної служби, які у вечірній час здійснювали патрулювання по вулиці Великотирнівській ще здалеку побачили трьох хлопців, що рухались назустріч. Своїм зовнішнім виглядом вони нічим не відрізнялись від решти перехожих, однак уважний погляд міліціонерів побачив ледве помітну невпевненість у поведінці одного з молодиків, коли той побачив людей у формі. Правоохоронців це насторожило - вони зупинили молодих людей для перевірки документів та попросили пред'явити для огляду особисті речі. Документи у хлопців були в порядку, а от „особисті речі" примусили патрульних трохи понервувати: у двох  із них виявилось по саморобному пістолету з набоями, у третього - пневматичний. На місце була негайно викликана слідчо-оперативна група Київського райвідділу міліції, зброю було вилучено, а молодих людей доставлено до райвідділу.

Молодиками виявились троє студентів одного з вищих навчальних закладів міста Полтави, які навчаються на першому курсі та разом проживають в одній кімнаті гуртожитку. У розмові з правоохоронцями двоє із них, у яких вилучили саморобну зброю, заявили, що за невелику суму придбали її у свого товариша, якого разом з ними затримали міліціонери. Хлопець, у якого в цей вечір при собі був пневматичний пістолет, цього не заперечував – мовляв, купив саморобні пістолети на базарі в одному з міст області спеціально для своїх друзів-однокурсників, щоб „було з ким постріляти по пляшках". Однак, працівників карного розшуку подібне пояснення щодо походження зброї не задовольнило, оперативне чуття підказувало, що не все тут так просто.

Подальшою перевіркою було встановлено, що даний молодик, 1990 року народження, раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за статтею 297 Кримінального кодексу України (наруга над могилою). Також було отримано інформацію про те, що він часто говорив знайомим про наявність у нього зброї і що хлопець робить її самостійно.  Під тиском наявних доказів студент зізнався, що саморобну зброю і справді зробив власноруч. Виявилось також, що вже вилучена правоохоронцями зброя - далеко не весь арсенал, яким володів першокурсник: під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання молодика, в одному із сіл Чутівського району нашої області, було виявлено ще багато заборонених предметів та пристроїв. Так, в майстерні, де виготовлялась саморобна зброя, оперативниками було виявлено два добре схованих стартових пістолети закордонного виробництва, один з яких перероблений для стрільби бойовими набоями (тобто є вогнепальною зброєю), близько 400 грамів вибухової речовини тротил, 100 грамів самостійно виготовленої вибухової речовини, ручна осколочна граната Ф-1 („лимонка") без запальника, велика кількість патронів до гладкоствольної зброї, дерев'яна бита. В будинку, де разом з мамою, бабусею та дідусем, проживав хлопець, знайшли, знову ж таки, заховану пневматичну гвинтівку з оптичним прицілом, електрошокер, мисливський ніж кустарного виробництва, велику кількість патронів до стартового пістолету. В копиці сіна за хлівом був схований пістолет саморобного виробництва з глушником та набої до нього. Цікавим для міліціонерів виявився і той факт, що на внутрішньому боці дверей майстерні, де в основному проводив свій вільний час молодик, великими цифрами нанесене так зване число диявола - „666", два знаки диявола та фашистська свастика.

Своє „захоплення" зброєю юнак приховував не лише від правоохоронців та оточуючих, але й від своїх рідних. Неприхований подив можна було побачити на обличчі його мами, коли вона побачили все, що знайшли під час обшуку оперативники.  Жінка й гадки не мала, що її син займається виготовленням зброї: він часто щось майстрував у майстерні, робив якісь деталі, але мати тільки раділа з цього, думала, що це деталі до мотоцикла та моторолера, які є в господарстві. Для чого синові знадобилась така кількість зброї й уявити не змогла. Не змогла жінка зрозуміти де син міг взяти гроші на придбання зброї заводського виробництва, адже сім'я має невеликий достаток, то ж навіть для того,  щоб хлопець мав можливість навчатись у ВНЗ, часто приходилось відмовляти собі у найбільш необхідному.

 Спеціалісти експертно-криміналістичного центру після обстеження вилучених саморобних пістолетів визнали їх нестандартною гладкоствольною вогнепальною зброєю, виготовленою саморобним способом. Зважаючи на це, щодо двох студентів, які придбали саморобні пістолети у свого товариша, порушено кримінальну справу за статтею 263 Кримінального кодексу України  за  носіння, зберігання та придбання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу. Щодо їх однокурсника, який не лише зберігав, але й виготовляв зброю – кримінальну справу порушено за цією ж статтею, але ще й за незаконне виготовлення та збут зброї. За такі дії молоді хлопці самостійне життя можуть розпочати із тюремної камери, адже за даною статтею Кримінального кодексу передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.

Зараз Київським райвідділом міліції проводиться подальше розслідування, яке повинно дати відповіді ще на багато запитань у цій справі, головні з яких – для чого насправді виготовлялась та зберігалась зброя студентом-першокурсником і чи не встиг він озброїти саморобною зброєю й інших студентів цього ВНЗ. У зв'язку з цим хочемо нагадати громадянам, що зараз проходить місячник добровільної здачі зброї і всі полтавці, які добровільно здадуть до органів внутрішніх справ незаконно придбану та незареєстровану зброю, боєприпаси, вибухові речовини будуть звільнені від кримінальної та адміністративної відповідальності.  

Володимир Пасічко

помічник начальника Київського РВ ПМУ

по взаємодії з громадськістю та ЗМІ

17.04.09

Пасажир таксі погрожував водієві ножем

Спроба незаконного заволодіння автомобілем таксі із погрозою застосування насильства щодо його водія сталася нещодавно в Київському районі нашого міста. Це вже другий подібний випадок в цьому районі протягом останнього часу. На щастя, як і в першому випадку, таксисту вдалось уникнути тілесних ушкоджень.

Сорокарічний Василь Н. разом зі своєю цивільною дружиною та її дядьком, які постійно проживають в одному із сіл Козельщинського району нашої області, вирішили поїхати до родичів жінки у Пирятин. Дорога неблизька, то ж, щоб „веселіше" було їхати, Василь із самого ранку поклав у свою сумку пляшку горілки, „закуску" та всі разом пішли на сільську зупинку. Приїхавши до Полтави, де потрібно було зробити пересадку з одного автобуса на інший, чоловіки випили по декілька чарок горілки, яку везли із собою. Випитого виявилось замало, тому подальшу подорож вирішили відкласти на годинку і зайти в гості до спільного знайомого, який проживає у місті. Знайомий виявився людиною гостинною, тож від нього всі вийшли не через годину, як планували, а близько опівночі і в стані сильного алкогольного сп'яніння. Громадського транспорту на вулицях вже не було, тому на автовокзал вирішили прямувати на таксі. Підійшовши до першого ближчого автомобілю таксі, Василь Н. домовився про ціну та вмостився на передньому сидінні праворуч водія. Жінка та її дядько сіли ззаду. Автомобіль рушив та попрямував до автовокзалу. Василю, який свого часу працював водієм на вантажних автомобілях, сподобалось спостерігати за тим, як вправно таксист веде ВАЗ-21099, тож він почав розпитувати про автомобіль та умови його експлуатації. За деякий час п'яному чоловікові і самому захотілось покерувати авто - він вирішив викинути водія з таксі й самостійно продовжити подорож, але вже не до автовокзалу, а до пункту їх кінцевого призначення – у Пирятин.

Проїжджаючи по вулиці Великотирнівській, Василь різко вийняв з кишені ніж, який ще вдома взяв у дорогу для нарізання закуски, та приставив його до горла водієві. Таксист, побачивши лезо, звичайно,  перелякався, однак не розгубився: різко повернув авто ліворуч на зустрічну смугу, внаслідок чого чоловіка з ножем відцентровою силою відкинуло праворуч на дверцята. Скориставшись тим, що ніж на декілька сантиметрів віддалився від горла, водій витягнув ключі із замка від запалювання, вискочив із салону та побіг по допомогу. Такому розвитку подій дуже здивувались пасажири таксі, які їхали на задньому сидінні: чоловік з переляку вискочив з авто й почав утікати, наче погрожували не водієві, а саме йому, жінка також перелякалась, однак залишилась в салоні. Не гаючи часу Василь Н. пересів на місце водія, хотів запустити двигун і на авто зникнути з місця події. Однак цей задум звела нанівець відсутність ключів у замку запалення.  

За декілька хвилин таксист зустрів працівників патрульної служби, які здійснювали патрулювання території Київського району і саме в цей час знаходились неподалік. Водій повідомив їм про все, що сталось і правоохоронці затримали п'яного чоловіка, який так і сидів у таксі й продовжував свої спроби запустити двигун без ключів запалення. На місце негайно прибула слідчо-оперативна група Київського РВ ПМУ, яка, з'ясувавши всі обставини події, доставила порушника до райвідділу.

Київським райвідділом міліції щодо Василя Н. вже порушено кримінальну справу за частиною 3 статті 289 Кримінального кодексу України за незаконне заволодіння транспортним засобом з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого. За свої дії він може отримати від семи до п'ятнадцяти років позбавлення волі.     

Володимир Пасічко

помічник начальника Київського РВ ПМУ

по взаємодії з громадськістю та ЗМІ

01.05.09

Обурений працівник погрожував підпалити директора підприємства

Громадяни України у боротьбі за відстоювання своїх інтересів почали все частіше вдаватись до радикальних методів. Сьогодні вже мало кого можна здивувати акціями самоспалення під стінами органів державної влади, блокуванням за допомогою автомобілів дверей комерційних банків з вимогою повернути вкладені кошти, перекриттям доріг та іншими подібними діями. Люди при цьому часто забувають, що відстоюючи таким чином свої, як вони вважають, законні права, вони й самі переступають межу закону, порушують права інших людей.

Павло, 1954 р.н., більше 20 років пропрацював зварювальником на різних підприємствах Полтавщини. Робота у чоловіка була дуже важка й небезпечна для здоров'я - зазначає його дружина, - за багато років праці „заробив" катаракту лівого ока та й правим бачить погано. Здоров'я було шкода, але сподівались, що на пенсію чоловік піде раніше, ніж у передбачені законодавством шістдесят. Коли ж настав час оформляти „пільгову" пенсію, виявилось, що для цього потрібно зібрати велику кількість документів. Серед необхідних паперів були і довідки з кожного місця роботи про те, що Павло Л. працював в умовах, які є шкідливими для здоров'я. Чоловік звернувся на декілька підприємств, де колись працював і без проблем отримав необхідні довідки. Однак, так було не скрізь.

Зміст довідки, яку надали на одному з підприємств нашого міста Павла зовсім не влаштував. На його думку, в ній не були відображені всі ті шкідливі для здоров'я умови, у яких він виконував свою роботу. Обурений чоловік прийшов до відділу кадрів та почав вимагати іншу довідку, у якій би були зазначені реальні, на його думку, умови праці. Працівники відповіли, що документ затверджений керівником підприємства, тому з будь-яких питань потрібно звертатися до нього.

Павло попрямував до директора і за якусь хвилину вже розмовляв із ним. Чоловік пояснив керівникові суть питання і вони разом зайшли до відділу кадрів, щоб докладніше розібратися в ситуації. На велике розчарування колишнього працівника, директор, вислухавши пояснення від підлеглих, підтвердив правильність їх дій та заявив, що іншої довідки чоловікові ніхто писати не буде. Обурений таким рішенням чоловік, замість того, щоб довести свою правоту у передбачений законом спосіб, вирішив добитися свого іншим методом. Він вийняв із сумки заздалегідь приготовлену для цього пластикову пляшку з бензином, облив ним директора підприємства та почав погрожувати, що підпалить керівника, якщо той не видасть необхідний йому документ. Такого розвитку подій ніхто передбачити не міг, тому деякий час усі присутні були в заціпенінні. Коли ж почали оговтуватись, то декілька працівників схопили чоловіка та виштовхали в коридор.

Ось так, самостійно звинувативши керівника підприємства у внесенні до довідки неправдивих даних, Павло Л. самостійно і виніс йому вирок за даний вчинок – спалити живцем. Таким чином він «хотів провчити» винуватця та «справедливо» його покарати. Однак, на таке утвердження справедливості зовсім по-іншому подивились працівники міліції. Проведена Київським РВ ПМУ дослідча перевірка показала наявність в діях чоловіка складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України – погроза вбивством. Зважаючи на це, правоохоронцями було порушено кримінальну справу. За свої дії майбутній пенсіонер може отримати арешт на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до двох років.

Володимир Пасічко    

Помічник начальника Київського РВ ПМУ

по взаємодії з громадськістю та ЗМІ

05.05.09

За колишні образи та 400 гривень молодик перерізав пенсіонерові горло

Працівниками Київського райвідділу міліції «по гарячих слідах» розкрито вбивство 62-річного пенсіонера, яке сталося 19 травня, на околиці Полтави.

У другій половині дня, 20 травня, до чергової частини райвідділу зателефонував чоловік та повідомив, що в його дачному будинку, розташованому в дачному селищі «Малобудищанський завод», він виявив людину без ознак життя.

«Нещодавно я розпочав ремонт у будинку, - говорить його власник, - однак ще не встиг поставити замок на вхідні двері, тому вони закривалися зігнутим цвяхом і всередину міг зайти будь-хто. В цей день я вирішив перевірити чи все в порядку на дачі. Коли підійшов до дверей, то побачив, що вони закриті не цвяхом, як раніше, а прив'язані дротом. Це мене насторожило, я заглянув у вікно і побачив всередині накрите шматтям тіло людини. Було видно лише руки й ноги, поряд була кров». У приміщення чоловік заходити побоявся – почав грюкати у вікно та кричати, щоб людина (її стать він відразу не встановив) піднімалась та йшла геть. Коли всередині ніхто не обізвався, зрозумів, що там знаходиться мертве тіло й зателефонував до міліції.

За декілька хвилин правоохоронці були на місці події. Та обставина, що при загиблому був паспорт громадянина України і вдалось дуже швидко встановити його особу, дала можливість оперативним працівникам відразу приступити до збору інформації та з'ясування всіх обставин того, що сталося. Через декілька годин напруженої роботи було встановлено, що померлий громадянин протягом тривалого часу проживав у свого 29-річного знайомого в гуртожитку. На жаль, застати хлопця за місцем проживання не вдалось, однак мешканці гуртожитку повідомили, що Олексій (ім'я молодика змінено) нещодавно розсварився з пенсіонером і старий протягом останнього часу тут не проживав. Та напередодні, 19 травня, вони бачили їх разом і Олексій говорив, що іде «на дачі» розпивати з колишнім співмешканцем вино. Те, що на місці злочину був виявлений порожній пакет з-під вина та два пластикових стакани, переконало міліціонерів – молодик цього дня тут був і вони взялись за його пошуки. Оперативно-розшукові заходи принесли свій результат і через годину-другу молодий чоловік вже давав свідчення в приміщенні Київського райвідділу міліції.

Виявилось, що молодик раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за крадіжку, однак отримав умовний термін покарання. Хлопець систематично зловживав алкоголем, ніде не працював. Копійки на життя заробляв копаючи могили на цвинтарі та допомагаючи людям виконувати всяку роботу по господарству. Зароблених грошей ледве вистачало на випивку, нормальна їжа на столі з'являлась дуже рідко, тому часто сердечні сусіди віддавали йому зі свого столу все, що залишалось. За такого стилю життя знайомство зі Степаном Валерійовичем (ім'я вбитого змінено) – пенсіонером, який мав постійний прибуток у вигляді пенсії, стало для хлопця справжнім подарунком. Вони потоваришували і, оскільки у старого були проблеми з місцем проживання, він поселився у кімнаті Олексія. Жити краще стало обом: пенсіонер мав дах над головою, а власник кімнати – гроші на випивку та закуску. Проте, така гармонія, за словами молодика, панувала недовго. Через певний час Степан Валерійович почав з ним сваритись, принижувати його, а деколи навіть виганяв з кімнати. Через це хлопець не один раз думав виставити свого співмешканця з гуртожитку і якось, після чергових з'ясувань відносин, йому це вдалось.

Деякий час вони не бачились, однак, зустрівшись 19 травня, вирішили помиритись та випити по чарці. Напередодні пенсіонер отримав пенсію, тому випити було за що. Він віддав Сергієві свою пенсійну картку, та, написавши на клаптику паперу код та суму, попросив зняти гроші та купити вина.  Чоловік так і зробив - зняв у банкоматі 500 гривень, які були на рахунку, зайшовши до магазину, купив спиртне і пішов «відпочити» до дачних будиночків, біля одного з яких його вже чекав Степан Валерійович. Під час вживання спиртних напоїв між чоловіками виникла невелика сварка, яка хоч і закінчилась мирно та змогла розбудити в Сергієві старі образи.

«Випитого чоловікам виявилось замало, тому через деякий час хлопець пішов ще за спиртним, – зазначає начальник Київського райвідділу міліції підполковник міліції Ігор Рудь. – По дорозі до магазину молодик твердо вирішив поквитатись за колишні образи. Випивши для хоробрості частину вина, яке купив, він зайшов додому, взяв мотузку та ніж. Повернувшись до дачного будинку, спочатку здушив мотузкою горло старого, який сидів на стільці, а коли той почав хрипіти – повалив його на підлогу та перерізав горло заздалегідь принесеним для цього ножем. Щоб хоч на деякий час приховати сліди злочину, хлопець накрив вже мертве тіло шматтям та, прихопивши гроші у сумі 400 гривень і пенсійну картку, пішов додому».

Мешканці гуртожитку, де проживав молодик, говорять, що він був людиною слабохарактерною і зовсім не жорстокою, тому даний вчинок пояснюють лише тим, що свою справу зробила надмірна доля випитого спиртного. Однак, дана обставина аніскільки не виправдовує Олексія перед законом. Київським райвідділом міліції щодо нього порушена кримінальна справа по статті 115 Кримінального кодексу України – «Умисне вбивство». За свої дії молодий чоловік може отримати від семи до п'ятнадцяти років позбавлення волі. Зараз він перебуває під вартою, ведеться слідство.

Володимир Пасічко

Помічник начальника Київського РВ

по взаємодії з громадськістю та ЗМІ

28.05.09

Через ревнощі чоловік покінчив життя самогубством

Трагедією закінчилось з'ясування стосунків на ґрунті ревнощів між молодим подружжям, яке сталось напередодні минулих вихідних. 29-річний голова сімейства, повертаючись ввечері додому, побачив свою дружину на вулиці біля будинку в оточенні її неодружених подруг та якихось хлопців. Побачена картина розлютила чоловіка - він висказав Ірині (ім'я змінено) все, що думає з цього приводу і пішов геть. Благовірна намагалась зупинити ревнивця та пояснити, що це лише друзі, однак він нічого й слухати не хотів. Друзі поспівчували молодій жінці і розійшлись по домівках, а Ірина й далі залишилась з декількома подругами на вулиці. Через деякий час чоловік повернувся і попросив у неї ключі від квартири (свої залишились у помешканні), щоб забрати свої речі та піти від неї назавжди. Дружина знову почала переконувати його в тому, що немає жодних підстав для ревнощів і ключів не віддала. Не добившись свого, розлючений чоловік пішов. Ірина ж, зайшовши додому,  почала його чекати, сподіваючись, що він „перекипить" і повернеться,. На годиннику було вже близько півночі – Ірина почала хвилюватись та зателефонувала чоловікові на мобільний. Але слухавку ніхто не брав.

 Зранку наступного дня тіло чоловіка випадкові перехожі виявили у парковій зоні неподалік від будинку. Він повісився на стовбурі дерева, використавши для цього пояс від своїх штанів. Важко було дивитись на страждання та сльози дружини, коли працівники Київського райвідділу міліції повідомили їй цю трагічну звістку. Через деякий час до помешкання зайшов чотирирічний син померлого, він декілька днів відпочивав у бабусі. Хлопчик, хоча й бачив сльози навколо, та, на відміну від дорослих, поводився дуже спокійно – він не усвідомлював трагічність того, що сталося й не розумів, що тата більше немає і він вже більше ніколи не візьме його на руки, не пригорне до себе.

Проведена судово-медична експертиза показала відсутність на тілі померлого слідів насильницької смерті та констатувала, що смерть настала в результаті повішення. Працівники Київського райвідділу міліції, які здійснювали всебічну перевірку обставин трагедії, жодних інших ймовірних причин звести рахунки з життям, ніж раптово виниклі ревнощі до дружини також не встановили. Найближчі друзі померлого говорять про те, що він ніколи раніше свою дружину не ревнував, та й причин робити це вона йому не давала. Зважаючи на це, по-іншому, ніж безглуздою (виходячи з суто людських міркувань) цю смерть назвати важко.  І дуже шкода, що найбільше страждань від цього безглуздя прийдеться пережити все ж не тим людям, яким чоловік щось, можливо, хотів доказати своїм самогубством, а людині, яка щиро його любила й обожнювала – його маленькому сину, адже йому прийдеться крокувати дорогами сьогоднішнього нелегкого життя без такої необхідної батьківської підтримки. Чи думав про це чоловік перед тим, як лізти у петлю - невідомо, однак задуматись було б варто. 

Володимир Пасічко

Помічник начальника Київського РВ ПМУ

по взаємодії з громадськістю та ЗМІ

15.06.09

Для виплати по кредиту пограбував власну матір

Правда говориться у вислові: „Де починаються гроші, там закінчується дружба". На превеликий жаль, часто під час вирішення фінансових питань закінчується і не лише дружба, але й людські почуття до найближчих та найрідніших людей. Так, нещодавно, 39-річний чоловік, щоб внести щомісячний платіж за холодильник, який він купив у кредит, пограбував власну матір. Спілкуючись із працівниками Київського райвідділу міліції, потерпіла розповіла не лише про обставини інциденту, але й подробиці її життя. Виявилось, що грабіжник - це не рідний син жінки. Чоловік Марії Іванівни (ім'я змінено) був військовим, тому протягом життя вона „поміняла" добрий десяток військових гарнізонів у Радянському Союзі та за кордоном. Проходячи службу в Хабаровську, подружжя жило в невеликому „фінському" будинкові. Одного ранку, коли жінка вийшла на вулицю, то на порозі побачила білий згорток тканини, у якому лежало майже бездиханне немовля. Підкинутому хлопчикові тоді було лише 2 місяці. Більш ніж пів року Марія Іванівна пролежала з дитиною у лікарні, чергувала ночами біля його ліжечка, плакала і переживала, наче й справді виносила його під власним серцем. Завдячуючи професійності лікарів та турботі жінки малюк все ж „вирвався" практично з того світу та почав одужувати. Коли ж виписались із лікарні, то ні про які дитячі будинки жінка й слухати не хотіла – разом з чоловіком усиновили дитину. З того часу все своє життя Марія Іванівна присвятила саме йому – єдиному (більше дітей у подружжя не було) синові. Про те, що він для батьків не рідний, якщо в даному випадку можна про це говорити, хлопчик дізнався у 9 років, однак після цього нічого у сімейних взаємовідносинах не змінилось.

Доля склалась так, що з чоловіком-військовим Марії Іванівні довелось розлучитись, а доживати віку приїхати у місто Полтаву. Сюди ж, до матері, після закінчення контрактної служби у збройних силах Росії приїхав у 2001 році і її син Олександр (ім'я змінено). Жінка, якій на той час було вже більше 60 років, знову огорнула його своєю турботою й ласкою. Стосунки між ними були гарними, вони завжди знаходили спільну мову й порозуміння. З часом Олександр познайомився і почав співмешкати із дівчиною, яка, за словами Марії Іванівни, зловживала спиртним. Саме з цього часу між матір'ю та сином почали виникати перші непорозуміння: хоча парочка проживала окремо, однак мати була проти цих стосунків і відверто про це заявляла.

Незадовго до пограбування Олександр зі своєю співмешканкою придбали у кредит дорогий холодильник. Коли настав час першої виплати по кредиту, то грошей ні у чоловіка, ні у жінки не виявилось: за їх словами, на роботі вчасно не виплатили зарплату. Нещодавно, зайшовши до матері і смакуючи приготовленою нею їжею, Олександр знову почув нарікання на свою співмешканку. Чоловіка це роздратувало – він вийняв газовий балончик та спрямував струю газу в обличчя матері. „Мені було дуже боляче, в очах пекло, я взагалі не розуміла, що відбувається навколо, - говорить Марія Іванівна. В цей момент я подумала, що він мене хоче вбити, тому побігла у бік балкону та почала кликати на допомогу. Як син зірвав з мене золотий ланцюжок не пам'ятаю, а обручку, на його вимогу, зняла й віддала у шоковому стані сама. Боялась, щоб він мене не вбив."

Прихопивши із собою золотий ланцюжок та обручку матері, син поспішив залишити квартиру. Через деякий час здав відібрані речі у ломбард і отримав за це 480 гривень. Виходить, це саме та сума, за яку син зміг переступити через добро, яке отримував протягом життя від матері і завдати їй не лише фізичного, а й нестерпного душевного болю. Ображена вчинком сина жінка звернулась до міліції.

Київським райвідділом міліції грабіжника було затримано, зараз він перебуває під вартою. Щодо нього порушено кримінальну справу за статтею 186 Кримінального кодексу України (грабіж) - за свої дії невдячний син може отримати до чотирьох років позбавлення волі.

Володимир Пасічко
Помічник начальника Київського РВ ПМУ

по взаємодії з громадськістю та ЗМІ

23.06.09

Молода парочка за один день обікрала три квартири полтавців

Київським райвідділом міліції нещодавно затримано 25-річного чоловіка та його співмешканку, жителів міста Алчевська, які протягом одного дня, 20 травня цього року, зуміли обікрасти три квартири у місті Полтаві. Свою справу злодії зробили за досить простою схемою: приїхавши зранку у місто, за заздалегідь підробленим паспортом зняли на добу три квартири класу „Люкс" і, дочекавшись темряви, просто вивезли з них все цінне, що там знаходилось. Спаковану у сумки побутову та електротехніку на таксі парочка відвозила на залізничний вокзал та здавала у камеру схову. Особливо громіздкі речі (пральну машину та ін.) злодії відправили до місця свого проживання на вантажному таксі, решту – повезли із собою поїздом вночі того ж 20 травня.

Квартироздавачі, які наступного дня приїхали у квартири, щоб забрати ключі, побачили там практично голі стіни. Винесені були телевізори, газова плита, пральна машина, електрочайники, праски, ДВД-програвач, фен, домофон, цифровий тюнер, посуд, білизна, набір ложок, тобто все, що можна було винести і що мало якусь цінність. Ошукані звернулись до міліції і правоохоронці негайно взялись за пошуки злочинців. В результаті проведення оперативно-розшукових заходів, у яких були задіяні найбільш досвідчені працівники Київського райвідділу міліції, правоохоронцям вдалось встановити місце проживання осіб, які вчинили крадіжки. Коли оперативники прибули за встановленою адресою у місто Алчевськ для затримання злодіїв, то побачили у них на обличчях великий подив: вони вважали, що у міліціонерів немає жодного шансу розкрити цей злочин і притягти їх до відповідальності. Через таку впевненість молоді люди навіть не потурбувались про якесь алібі для себе і, в даній ситуації, відразу зізнались у скоєному. У квартирі, де вони проживали, міліціонери виявили частину викрадених речей, решту спритники встигли продати та здати в ломбард.
У чоловіка та жінки є спільна дочка 2008 року народження. За їх словами, на світ дівчинка з'явилась дуже хворобливою і потребувала тривалого лікування. Постійної роботи голова сімейства не мав, тому, лікуючи дитину, сім'я „залізла" у борги. Для того, щоб розрахуватись із ними, за версією виконавців, вони і здійснили крадіжку. Чи справді причиною злочину стали борги за лікування дитини, чи це просто «казка», видумана для того, щоб розчулити правоохоронців, з'ясує слідство. Однак рівень виконання злочинних дій вже зараз підштовхує правоохоронців до думки про те, що діяли далеко не початківці-аматори, а професіонали. Зважаючи на це, зараз проводиться ретельна перевірка на причетність парочки до подібних крадіжок в інших регіонах України. Київським райвідділом міліції порушено кримінальну справу за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (крадіжка, поєднана з проникненням у житло). Чоловік зараз перебуває під вартою, щодо жінки обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. За вчинений злочин злодії можуть отримати від трьох до шести років позбавлення волі.

Володимир Пасічко

Помічник начальника Київського РВ ПМУ

по взаємодії з громадськістю та ЗМІ

23.06.09

Щоб виправдатися перед матір'ю за запізнення,

звинуватила залицяльника у зґвалтуванні

Мешканка нашого міста Світлана К. у свої чотирнадцять років нічим особливим не відрізнялась від своїх однолітків. Як і більшість підлітків у її віці, любила погуляти з подругами, повеселитись, поспілкуватись з хлопцями. Природа обдарувала дівчину привабливою зовнішністю та веселим характером, тому, незважаючи на молодий вік, вона завжди була в центрі уваги представників чоловічої статі.

Якось, прогулюючись з подругами, Світлана випадково познайомилась із хлопцем, який назвався Олександром. У розмові з'ясувалось, що він проживає в сусідньому під'їзді її будинку і що не один раз звертав на неї увагу, однак підійти і познайомитись не наважувався. Почути такі слова дівчині було приємно, тому вона декілька хвилин поспілкувалась із молодиком. Неозброєним оком було видно, що Сашко набагато старший Світлани, та й симпатії в ході розмови у неї не викликав. Зважаючи на це, знайомству дівчина не придала ніякого особливого значення. На жаль, зовсім іншу думку щодо цього мав молодий чоловік: через декілька днів, зустрівши нову знайому у дворі будинку, він запропонував їй піти разом погуляти. Світлана спочатку відмовилась, а коли залицяльник почав наполягати – просто втекла додому. Наступні декілька днів подібна ситуація повторилась і неповнолітня почала боятись виходити на вулицю. Якось, після чергових чіплянь, дівчина розказала про це своїй матері. Почуте від доньки, жінку дуже стривожило, коли ж, „навівши довідки" у сусідів, вона дізналась, що хлопець вже двічі притягувався до кримінальної відповідальності – взагалі втратила сон. Оскільки дівчинка виховувалась без батька і «сильної руки», яка б захистила доньку, жінка відразу звернулась до дільничного інспектора Київського райвідділу міліції. Після проведеної правоохоронцями роботи з Олександром, приставання до неповнолітньої припинились.

З того часу минув майже рік, однак турботлива мати про дану ситуацію завжди пам'ятала і щоразу, коли донька виходила гуляти суворо наказувала їй щогодини з мобільного телефонувати додому. Дівчина з розумінням ставилась до даної вимоги і завжди виконувала прохання неньки. Прогулюючись нещодавно містом, Світлана зустріла свого знайомого, до якого у неї була симпатії. День був вихідний, тому вирішили час скоротати разом і піти до ставка покупатись. По дорозі хлопець зайшов у магазин та придбав пляшку вина. Дівчина спиртного ніколи не вживала, тому спочатку відмовлялась пити, але згодом вирішила все ж скласти компанію молодикові та перехилила келих червоного. Випите дуже швидко „вдарило в голову" і про те, що потрібно телефонувати додому вона згадала лише за декілька годин, коли на вулиці почало темніти. Думка про реакцію матері на відсутність дзвінків та повернення в нетверезому стані дуже перелякала неповнолітню. Спочатку вона взагалі не хотіла йти додому, але згодом все ж наважилась. А для того, щоб відвести від себе вогонь рідних, вигадала досить оригінальну історію.

Матері, яка вже з ніг збилася розшукуючи доньку, вона заявила,  що її намагалися.... зґвалтувати. І не хто інший, а Олександр, який раніше неодноразово до неї чіплявся. Мовляв, він підійшов до неї в обідню пору і, залякавши фізичною розправою, примусив іти з ним. Придбавши пляшку вина, знову ж таки, примусив випити спиртного, а коли вони були в районі гаражів, погрожуючи ножем, намагався зґвалтувати. І якби не її знайомий, який випадково виявився поруч, то  горя б не уникнути, а так від важний лицар прогнав ґвалтівника. Мати відразу у це повірила і, незважаючи на пізню годину та заперечення дівчини, звернулась до Київського райвідділу міліції. Працівникам міліції Світлана розповіла ту ж історію, що й матері і правоохоронці відразу взялись за пошуки „ґвалтівника".

За декілька годин Олександр вже давав свідчення, однак у них він стверджував, що в це й день неповнолітньої навіть не бачив і свою вину повністю заперечував. Хоча подібним чином діють практично всі злочинці, правоохоронці все ж завагались: дуже вже правдоподібними були аргументи підозрюваного. Світло на ситуацію пролив хлопець, який, за версією Світлани, „врятував" її від зґвалтування. Ним, зі слів неповнолітньої, виявився її знайомий з яким вона і провела цей день. Молодик без вагань розповів всі подробиці їх спільного відпочинку. Після його слів Світлана зізналась, що історію зі зґвалтуванням просто вигадала.

Наступного дня мати дівчини пішла додому до Олександра та його батьків, щоб попросити вибачення за поведінку доньки. Однак вибачень вони не прийняли й звернулись із заявою до міліції про неправдиве звинувачення у злочині. Від порушення кримінальної справи за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, за що, до речі, можна потрапити за грати на строк від двох до п'яти років, Світлану врятував лише її молодий вік.  Дівчину взяли на облік до кримінальної міліції у справах дітей Київського району, найближчим часом з нею будуть проводитись заходи виховного характеру.   

Володимир Пасічко

Помічник начальника Київського РВ ПМУ

по взаємодії з громадськістю та ЗМІ

23.06.09

Вигадав власне викрадення авто, аби уникнути відповідальності за ДТП

36-річний Анатолій, який працює водієм на одному з підприємств міста Полтави, після напруженого робочого тижня вирішив добре відпочити. У вихідний день зателефонував своєму кумові та запропонував скласти йому у цьому компанію. Молодий чоловік без вагань погодився і за якусь годину вже чекав у визначеному місті – біля одного із кафе. Через деякий час сюди на ВАЗ-21102 прибув і Анатолій. Розпочати відпочинок, як це часто водиться, чоловіки вирішили зі спиртного. Випивши у кафе по декілька чарок, вони добряче сп'яніли, однак після цього сміливо сіли в авто і поїхали шукати пригод.

„Відпочивали" куми цілу ніч, та так, що наступного дня від випитого спиртного не могли достеменно згадати де й саме. До тями прийшли лише наступного ранку у селі Мачухи Полтавського району. Повертаючись на автомобілі до Полтави, під час здійснення обгону сп'янілий Анатолій не впорався з керуванням та зіштовхнувся із зустрічним авто. Розуміючи, що дорожньо-транспортна пригода сталась за його вини, досвідчений водій навіть не зупинився, а додав обертів та зник з місця події. На щастя в результаті ДТП ніхто не постраждав.

Анатолій знав, що автомобіль будуть шукати, тому, проїхавши декілька кілометрів, спрямував авто в чагарник і там його залишив. Повернувшись у Полтаву, зателефонував до Київського райвідділу міліцію та заявив, що його «залізного коня» викрали вночі невідомі особи. На той час у правоохоронців вже була інформація про скоєння ДТП, тож, почувши опис „викраденого" автомобіля, вони зрозуміли, що це саме авто-учасник аварії. Розпочались інтенсивні пошуки і авто, і злодія, який його викрав. Під час проведення розшукових заходів з'явилися декілька свідків, які стверджували, що у нічний час у різних районах міста вони бачили за кермом „десятки" саме Анатолія. За словами ж власника авто, воно в цей час вже було викрадене. Таким чином, свідчення очевидців розбігалися зі свідченнями потерпілого. Правоохоронці засумнівались у щирості слів саме останнього і не помилились: під тиском фактів Анатолій зізнався, що історію про викрадення автомобіля він вигадав, щоб уникнути відповідальності за скоєну дорожньо-транспортну пригоду і розповів, де залишив свою автівку.

В результаті власнику авто прийдеться відповідати не лише за ДТП, але й за намагання обдурити правоохоронців та уникнути відповідальності за його скоєння. Київським райвідділом міліції наразі вирішується питання про порушення кримінальної справи за частиною 1 статті 383 Кримінального кодексу України – завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину. За подібні дії молодик може отримати до 2 років позбавлення волі.   

Володимир Пасічко

Помічник начальника Київського РВ ПМУ

по взаємодії з громадськістю та ЗМІ

16.07.09

Гіркий "мандарин", або як у полтавців відпочинок украли

Київським райвідділом міліції нещодавно затримано шахраїв, які діючи під виглядом туристичного агентства, укладали з мешканцями міста Полтави договори на організацію відпочинку на неіснуючій туристичній базі в Криму та, отримавши  від них гроші, зникли. Загалом, таким чином лише за декілька днів вони змогли заволодіти коштами в розмірі більше 17 тисяч гривень.       

Спритниками виявились двоє чоловіків 1985 року народження, мешканці міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, які раніше вже притягувались до кримінальної відповідальності за шахрайство – і один, і другий за підробку паспортів та отримання з їх використанням кредитів у банківських установах.

Молодики були знайомими ще зі школи, але бачились рідко. Коли ж зустрічались, то часто розмовляли про свій фінансовий стан, оскільки обоє не мали постійного місця заробітку. Якось, спілкуючись за келихом пива, один із них запропонував іншому підзаробити шляхом обману туристів. Товариш такій пропозиції був радий і відразу погодився. Ініціатор афери, якого звали Ігор (ім'я змінено) для реалізації своїх задумів обрав Полтаву, оскільки раніше декілька разів був тут і трохи знав місто. Він узяв на себе завдання щодо виготовлення необхідних фіктивних документів на заняття туристичним бізнесом та фінансове забезпечення злочину, а напарник повинен був, приїхавши у Полтаву, здійснювати практичні дії по „показусі" офіційної діяльності неіснуючої турагенції та видурюванню грошей у довірливих людей.

Використовуючи комп'ютерну техніку, Ігор виготовив копію паспорта неіснуючої людини (фото „скачав" з Інтернету) та копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця на це ж ім'я. Після цього зареєстрував сайт неіснуючої бази відпочинку, яку назвав „Мандарин" (бази відпочинку з такою назвою і справді реально існують на березі Чорного й Азовського морів, але ця історія до них не має жодного відношення) та розмістив на ньому фотографії, що демонстрували прекрасні умови відпочинку на ній (в реальності - краєвиди інших турбаз).

На початку серпня, коли організаційні питання були вирішені, молодики поїхали до Полтави. Тут вони орендували квартиру і ще раз, уже з „прив'язкою до місцевості" обговорили всі тонкощі своїх дій. Коли найменші дрібниці були узгоджені, Ігор поїхав у Дніпродзержинськ і в подальшому контролював аферу за допомогою мобільного телефону, а  його товариш залишився на місці та реалізовував заплановане.

Найперше, шахрай, відрекомендувавшись представником приватного підприємця та представивши виготовлені на його ім'я копії документів, розмістив оголошення в одній з полтавських газет про можливість відпочинку на базі „Мандарин", яка наче б знаходиться на мальовничому березі Чорного моря в Криму, а також оголошення про прийом на офісну роботу жінки. Наступного дня молодик, знову ж таки, представивши виготовлені на комп'ютері документи неіснуючого підприємця, орендував на його ім'я офіс по вулиці Заводській в Київському районі Полтави, де й розташував псевдотурагенство. За декілька днів, поки чоловік розклеював по місту оголошення з пропозицією задешево відпочити в Криму, з'явилась і молода дівчина, яка виявила бажання попрацювати в офісі. Шахрай зобов'язав її постійно знаходитись в приміщенні та укладати договори з полтавцями, які завітають до офісу та пообіцяв за це заробітну плату у 1500 гривень на місяць. Звичайно, про свої справжні наміри молодик їй не повідомив, то ж день у день дівчина разом з її роботодавцем щиро запевняла „клієнтів" відпочити саме на їх базі та переконувала в усіх перевагах цього вибору.

А аргументів, щоб схилити полтавців до відпочинку саме у „Мандарині" було чимало. Лише за 800 гривень агентство пропонувало п'ятиденний відпочинок у комфортабельних будиночках на березі Чорного моря, триразове харчування, басейн, тенісний корт, дитячий майданчик. В цю суму була включена навіть оплата за проїзд в обидва кінці. Таку щедрість жителям Полтави пояснювали просто – база відпочинку лише відкрилась, тож ціни носять рекламний характер. Люди радо в це вірили: укладали угоди на відпочинок не лише для себе, але й брали по 2-3 путівки для своїх рідних та близьких.

День першого виїзду відпочивальників до Криму було призначено на 17 серпня. Однак 15 серпня до офісу завітав один з клієнтів „турагенства" та пожадав отримати свої гроші, аргументуючи це тим, що у нього виникли підозри щодо їх діяльності. Шахрай без вагань віддав кошти і, відчувши неладне, поспішив зникнути з Полтави, прихопивши з собою кругленьку суму отриманих від полтавців грошей. В офісі залишилась лише прийнята на роботу дівчина, з якою молодик навіть не розрахувався за її роботу. Напередодні від'їзду на мобільний до молодика почали телефонувати клієнти, щоб уточнити час та дату відбуття до Криму, однак його телефон мовчав. Нічого конкретного не могла пояснити і дівчина, яка укладала з ними договори на організацію відпочинку, оскільки на її дзвінки чоловік також не відповідав. Відчувши неладне, люди звернулися до міліції.

Перевіривши інформацію від громадян та отримавши „документи", які засвідчували особу приватного підприємця, від імені якого і діяло псевдотурагенство, правоохоронці зрозуміли, що мають справу з досвідченими шахраями-гастролерами, знайти і затримати яких буде дуже важко. Однак, незважаючи на це, міліціонери з цим завданням справилися.  

- Завдяки напруженій і професійній роботі працівників райвідділу злочинців було затримано за місцем їх проживання у Дніпродзержинську, - зазначає начальник Київського райвідділу міліції міста Полтави Ігор Рудь. – Однак, якби полтавці, які укладали договори з неіснуючим турагенством, були уважнішими, то, напевно,  розшукувати нікого б і не знадобилось – цей злочин можна було б попередити, до речі, як і багато інших, де використовувались підроблені документи.  Так, навіть неозброєним оком видно, що виготовлена на комп'ютері копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, від імені якого і діяли шахраї, суттєво відрізняється від відповідного документа державного взірця, а у виготовленій копії паспорта приватного підприємця, на штампі про реєстрацію місця проживання зазначено, що органом, який здійснював реєстрацію є Ленінський райвідділ Полтавського міського управління УМВС України у Дніпропетровській області. Якби хтось на це звернув увагу і повідомив у міліцію – шахраїв затримали б ще у Полтаві.

Наразі аферисти перебувають під арештом, щодо них порушено кримінальну справу за статтею 190 Кримінального кодексу України – шахрайство.  У своїх діях вони повністю зізнались.

 Володимир Пасічко

Помічник начальника Київського РВ ПМУ

по взаємодії з громадськістю та ЗМІ

08.09.09

      За крадіжку 100 гривень - до кримінальної відповідальності

 Нещодавно до чергової частини Київського райвідділу міліції міста Полтави надійшло повідомлення від продавця одного з магазинів одягу, який розташований по вулиці Жовтневій. Жінка повідомила, що разом зі своєю напарницею вони затримали чоловіка, який намагався викрасти з магазину спортивний костюм.

       При виїзді слідчо-оперативної групи на місце події з'ясувалось, що поцупити одяг намагався 22-річний молодик, мешканець одного із сіл Оржицького району, який протягом останнього часу проживав у своїх рідних в Полтаві.

       На життя хлопець заробляв працюючи на будівництві різних приватних об'єктів. В цей день він отримав зароблені за тиждень 250 гривень, тож вирішив після закінчення роботи (була субота, тому працювали до обіду) сходити до магазину та придбати собі обновку. Однак похід за покупкою прийшлось відкласти – як виявилось, одному з товаришів по роботі виповнилось тридцять років і він запросив колег розділити з ним це свято в кафе. Після закінчення святкування, під час якого хлопець випив чимало спиртного та добре сп'янів, він все таки попрямував до магазину.

       Вибравши спортивний костюм, п'яний чоловік пішов у примірочну кабінку. Під час примірки костюму, за словами молодика, в його голову прийшла „чудова", як на той час, ідея – а для чого платити за обновку, якщо її з легкістю можна вкрасти. Щільно закривши за собою шторку кабінки, він одягнув штани від спортивного костюма під ті, у яких прийшов, спортивну куртку запхав під свою футболку та швидко попрямував до виходу. Однак, вийти на вулицю із таким багажем все ж не зміг: дві молоді продавчині запримітили під його одягом приховані речі і перегородили йому шлях. Молодик намагався пручатись та вийти силоміць, однак сильний стан сп'яніння не дозволив йому здійснити опір навіть двом жінкам. Одна із співробітниць магазину натиснула на «тривожну кнопку», тож за хвилину на місце події прибули працівники державної служби охорони та доставили горе-злодія до Київського райвідділу міліції.

       Якщо ще декілька місяців тому, за подібні дії хлопець міг відбутися, як кажуть, легким переляком та адміністративною відповідальністю за дрібне викрадення чужого майна, то зараз, після того, як у червні на законодавчому рівні було суттєво зменшено нижній поріг для відкриття кримінальної справи (60 грн. 50 коп.), йому прийдеться відповідати згідно з Кримінальним кодексом.

       Київським райвідділом міліції наразі вирішується питання про порушення щодо молодика кримінальної справи за статтею 185 Кримінального кодексу України – крадіжка. Частина перша цієї статті, поряд зі штрафом і виправними роботами, передбачає також можливість позбавлення волі до трьох років. Так що, бажання чоловіка за допомогою крадіжки „заощадити" свої 100 гривень може коштувати йому набагато дорожче.

Володимир Пасічко

Помічник начальника Київського РВ ПМУ

по взаємодії з громадськістю та ЗМІ  

10.09.09

Через небажання вчитись, студент ішов у ліс та грабував жінок

З 20 по 30 вересня на території Київського району нашого міста проводились профілактичні заходи, спрямовані на стабілізацію оперативної обстановки на вулицях та в інших громадських місцях. Крім заходів, що проводились в межах жилих зон, працівники Київського райвідділу міліції міста Полтави разом з бійцями спецпідрозділу «Беркут» та військовослужбовцями внутрішніх військ, із застосуванням службових собак здійснили прочісування лісових масивів, які знаходяться на території району.

Під час огляду так званого «Гришкіного лісу», який розташований неподалік селища Яр, працівники райвідділу зупинили молодого хлопця, який прогулювався лісосмугою. На запитання міліціонерів він відповів, що живе неподалік і вийшов просто подихати свіжим повітрям. Однак в голосі та поведінці молодика правоохоронці помітили хвилювання – це їх насторожило і вони вирішили провести огляд його речей. В кишенях було пусто, а от у невеликому рюкзакові, який висів за спиною, серед інших речей, виявився ніж та чорна спортивна шапка з прорізаними під очі та рот отворами. 

Працівники міліції знали, що протягом останніх місяців поблизу «Гришкіного лісу» було скоєно два пограбування жінок. Хоча добре розгледіти злочинця потерпілі не змогли, тому що це сталось у вечірній час, однак і одна, й інша стверджували, що нападник був саме у чорній спортивній шапці з вирізаними під очі та рот дірками, а також з ножем. Крім цього, по голосу, яким грабіжник кричав на них, обидві потерпілі зробили висновок, що він був ще зовсім юним. Зважаючи на це, правоохоронці відразу запідозрили, що це і є саме той злочинець, якого вони вже декілька місяців розшукують. І міліціонери не помилились.

Грабіжником виявився 15-річний мешканець нашого міста, студент 2-го курсу одного з технікумів Полтави. Під час спілкування з працівниками Київського райвідділу міліції Артем (ім'я змінено) повністю зізнався у заподіяному та повідомив, що до скоєння злочинів його підштовхнули непорозуміння та постійні суперечки з батьком, який примушував його вчитись у технікумі.

Із двох років хлопець, разом із старшою сестрою, жив і виховувався без матері. Щоб прогодувати сім'ю батько багато працював і часу на догляд за дітьми у нього було зовсім мало, саме тому, коли Артемові настав час іти до школи – вирішив віддати його не в звичайну школу, а у школу-інтернат. Протягом перших трьох років перебування в навчальному закладі, за словами юнака, батько щовечора забирав його додому, а потім, можливо через зайнятість, а можливо й через небажання це робити, почав приходити й забирати додому лише на вихідні. У 2008 році хлопець закінчив 9 класів школи-інтернату, оцінки в атестаті були у нього не найкращі, тому до десятого класу дорога була закрита. В даній ситуації юнак вирішив йти навчатись далі – здобувати професію. Він дуже хотів вступити до Політехнічного коледжу на електромеханіка, однак батько вирішив по-іншому – в нього були знайомі в одному з технікумів нашого міста, то ж син вступив саме туди. За словами юнака, спеціальність, яку прийшлось здобувати, йому не подобалась, тому вже через декілька місяців навчання він почав прогулювати заняття. Замість того, щоб отримувати знання - вештався містом та проводив час у своє задоволення, гроші в нього були, адже батько, який на той час займався євроремонтами, мав непоганий заробіток і давав йому на дрібні витрати.

За прогули занять та небажання вчитись батько часто сварив хлопця, намагався все ж направити його на потрібну стежку, однак ці спроби не приносили результату. Коли влітку цього року Артур не зміг здати іспити за перший курс - він в черговий раз у словесній формі взявся за виховання сина. В результаті конфлікту, у червні цього року юнак вирішив на декілька днів піти з дому у «Гришкін ліс», який знаходився зовсім поруч. На другий день перебування в лісі, Артемові, з його слів, захотілось їсти, грошей же у нього не було. Замість того, щоб повернутись додому, він вирішив відібрати гроші у жінок, які проходили поруч. Дочекавшись темноти, він одягнув на голову заздалегідь підготовлену шапку з дірками під очі і рот, та пішов за жінкою, яка проходила біля лісосмуги у напрямку селища Яр. Порівнявшись з нею, хлопець вирвав з її рук сумку та побіг у ліс. Коли переконався, що його не переслідують, забрав гроші, які знаходились всередині (першого разу їх було 80 гривень), а саму сумку із її вмістом викинув. В той же вечір, за словами грабіжника, гроші він витратив на продукти харчування та солодощі.

Другий злочин молодик скоїв уже у вересні, коли в черговий раз пішов з дому. Провівши декілька днів у тому ж «Гришкіному лісі» та розтративши гроші, які у нього були, він знову підібрав підходящу жертву та пограбував її. Діяв хлопець за аналогічною схемою, лише на цей раз для більшої надійності узяв із собою ножа. Напад здійснив точно на тому ж місці, що й попередній: із вирваної сумочки забрав на цей раз уже 180 гривень і знову потратив їх, за його словами, на солодощі та продукти харчування.

Хто знає, скільки ще походів з дому та пограбувань невинних жінок заради задоволення свого апетиту міг би здійснити молодик, зважаючи на те, що чергову прогулянку лісом він здійснював із ножем та маскою. Однак, завдяки діям міліціонерів найближчі декілька років про це йому прийдеться забути, та й проблем із харчуванням у нього, напевне, не буде – відповідно до порушеної кримінальної справи за статтею 186 Кримінального кодексу України (грабіж), йому загрожує до чотирьох років позбавлення волі.

Володимир Пасічко

помічник начальника Київського РВ ПМУ

по взаємодії з громадськістю та ЗМІ

01.10.2009

У Полтаві конфлікт між водієм і пішоходом вирішувався із застосуванням бити 

24.09.2009 року приблизно о 17 год. 20 хвилин на перехресті вулиці Жовтнева та провулку Клубний троє чоловіків переходили проїзну частину вулиці Жовтнева. Перехід здійснювали не по пішохідному переході, який знаходиться при під'їзді до даного перехрестя з боку площі Зигіна, а за перехрестям, ближче до зупинки громадського транспорту «ОЦЕВУМ» і де пішохідного переходу немає. В цей час у напрямку  від площі Зигіна до центру міста рухався автомобіль «Акура». При появі людей на проїзній частині виникла аварійна ситуація, автомобіль загальмував, однак, за свідченнями потерпілого, все ж несильно вдарив його бампером (водій та пасажир авто це заперечують) Щоб водій не поїхав з місця події потерпілий хотів зняти та забрати номерний знак автомобіля та частково його відірвав, між чоловіками виникла суперечка, в ході якої, за свідченнями очевидців, водій автомобіля та його пасажир дістали з авто бити (дерев'яну та резинову) та пустили їх в хід. В результаті отриманих пошкоджень одного з чоловіків, які переходили вулицю, автомобілем швидкої допомоги доставлено до лікарні, де йому була надана медична допомога. Під час огляду потерпілого лікарі констатували, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Особами, які знаходились в автомобілі «Акура» виявились двоє працівників одного з приватних підприємств, з місця події вони зникнути не намагались. Київським райвідділом міліції по даному факту проводиться подальша перевірка.

Володимир Пасічко

Помічник начальника Київського РВ ПМУ

по взаємодії з громадськістю та ЗМІ

01.10.09

В обіймах "однорукого бандита" або як ігроман "почистив" кишені полтавцям

 Не пройшло і місяця з того часу, як працівниками Київського райвідділу міліції міста Полтави було затримано двох молодиків із Дніпродзержинська, які «нагріли» полтавців на кругленьку суму, пропонуючи за безцінь відпочинок на елітній турбазі в Криму, як аферисти знову почистили гаманці безпечних громадян. На цей раз «відзначився» 28-річний житель міста Запоріжжя Олександр К., який укладав з мешканцями Полтави договори на встановлення пластикових вікон у їхні оселі. Як виявилось, і договори були фіктивні, і виконувати обіцяні роботи він не збирався. Шлях цього чоловіка до вчинення злочину тягнувся довгих два роки і є типовим для багатьох порушників закону.

Народився Олександр К. у звичайній сім'ї поблизу Донецька: батько був шахтарем, мати працювала у шахтарській їдальні. Щоб зводити кінці з кінцями (у хлопця було ще двоє менших сестер) батьки багато працювали самі і змалку привчали до праці своїх дітей. Закінчивши СПТУ та здобувши спеціальність, Олександр подався до Запоріжжя і став заробляти собі на хліб нелегкою, однак досить прибутковою працею – разом з товаришами робили «євроремонти» в квартирах та будинках заможних городян. З часом познайомився з чарівною дівчиною із полтавського краю - в 2004 році вони побрались і через рік у подружжя народилась маленька донечка, яку назвали Оксанкою. З дружиною жили, як кажуть, душа в душу, заробітки чоловіка дозволяли сім'ї знімати квартиру в Запоріжжі, безбідно жити та з впевненістю дивитись у майбутнє.

Якось одного вечора, влітку 2007 року, відпочиваючи разом з друзями у кафе, знайомі запропонували Олександрові випробувати щастя за ігровими автоматами, якими на той час були просто «набиті» заклади подібного характеру. До цього чоловік ніколи «однорукими бандитами» не захоплювався, тому відразу відмовився від такої пропозиції, однак, згодом вмовляння товаришів та цікавість взяли верх – і він сів за автомат. Сів, і виграв… дві тисячі вісімсот гривень. Хоча заробляв Олександр К. немало, однак такий заробіток, та ще й такою працею здався йому досить привабливим і зовсім не зайвим. Протягом декількох тижнів чоловік заходив у гральний зал після роботи на якусь годину-другу, пізніше почав засиджуватись допізна, а коли незнайомець, який сидів поруч, зірвав джек-пот у 14 тисяч гривень – взагалі почав проводити там весь вільний час. Це зараз Олександр говорить, що поруч, більше всього, сиділа спеціальна людина, яка таким чином остаточно зламала його психіку й підштовхнула до «вічного кохання з «одноруким бандитом», однак тоді він цього не розумів.

На другий план відійшла не тільки робота та друзі, але й дружина та донька. Все, що за тиждень заробляв нелегкою працею на будівництві, він ніс у гральний зал, міг просидіти там більше доби, однак, фортуна чомусь була до нього не такою схильною, як спочатку. За місяць-другий Олександр програв усі свої збереження і під різними приводами почав позичати гроші на гру у своїх друзів. На початок 2008 року чоловік мав борг перед товаришами вже більш ніж у 30 тисяч гривень, тому практично усе зароблене на будівництві приходилось віддавати їм. Про те, що сім'ї також потрібно на щось жити (доньці було лише 2 роки і дружина не працювала) він ладен був не думати.

Невдачі за ігровими автоматами, психічне та фізичне перевантаження давали про себе знати – Олександр почав все частіше зриватись на своїх рідних. Постійне безгрошів'я та сварки призвели до того, що в 2008 році дружина не витримала – подала на розлучення та переїхала жити до батьків у Лубни. Втрата сім'ї підштовхнула чоловіка до думки про те, що так жити не можна, потрібно зупинитись, однак неодноразові «кодування» за допомогою лазерної терапії та походи до психолога результатів не давали – бажання помірятись силами з «одноруким бандитом» все одно перемагало. Наприкінці 2008 року він вирішив піти на радикальний крок – кинув роботу та переїхав жити в «глухе» село до свого знайомого, подалі від міста й ігрових автоматів.

- Лише побувши якийсь час на самоті й переборовши у собі «ломку», яка наставала щовечора й тягнула до грального залу, - говорить Олександр, - я усвідомив усю пагубність мого колишнього способу життя,  зрозумів, що ці роки я просто викинув у смітник. Провівши декілька місяців практично на самоті і, як вважав, переборовши в собі потяг до ігрових автоматів, я вирішив розпочати нове життя. Повертатись у Запоріжжя боявся – там розпочати все «з нуля» було б дуже важко, адже знайомі знали, що я «ігроман» і не дуже хотіли мати зі мною справи, та й дуже багато нагадувало про колишнє. Тому вирішив поїхати до Полтави: і до сім'ї недалеко їздити, і місто непогане.

Приїхавши на початку 2009 року до Полтави (незважаючи на відсутність навіть знайомих), Олександр К. дуже швидко знайшов роботу рекламного агента по продажу дверей, обзавівся новими товаришами та зажив звичайним життям. Почав спілкувався по телефону з донькою та колишньою дружиною і, навіть, відвідувати їх. Однак, така радість продовжувалась лише декілька місяців: якось, випивши для настрою спиртного, чоловік знову зазирнув «на хвилинку» в гральний зал. І все пішло по старому: робота вдень, гра вночі, постійні борги, які нема чим віддавати, зіпсовані стосунки з товаришами і, нарешті, втрата роботи. З втратою заробітку Олександр втратив і гроші для гри в автомати, тому почав думати, як виправити становище.

- Працюючи рекламним агентом з продажу дверей та спілкуючись із клієнтами, чоловік побачив, що великим попитом на ринку користуються пластикові вікна, тому після втрати роботи вирішив самостійно заробляти гроші шляхом їх реалізації, – зазначає начальник Київського райвідділу міліції міста Полтави підполковник міліції Ігор Рудь. – Всю систему реалізації товару він знав, тому свою справу вдалось налагодити дуже швидко. Однак, займатись продажем пластикових вікон він розпочав зовсім не для того, щоб привласнювати лише прибуток від їх реалізації. Грошей для гри в автомати йому потрібно були набагато більше, тому у своїх кишенях він залишав повністю всю суму, яку давали довірливі клієнти на купівлю вікон. І хоча чоловік це заперечує, говорить, що хотів чесно працювати, однак факти говорять зовсім про інше.

При укладанні угод з мешканцями міста Полтави шахрай використовував бланки договорів різних приватних підприємств, які йому різноманітними хитрощами вдалось роздобути. На те, що в зазначених у договорі реквізитах приватного підприємства, власником якого, наче б і був чоловік, стояло не його прізвище, а інших підприємців, безпечні полтавці навіть не звертали увагу. Більше того, на деяких договорах був відсутній навіть відтиск печатки підприємства, але це, чомусь, також не насторожило клієнтів. Завдяки такій неуважності з боку мешканців нашого міста, Олександр К. за короткий термін зумів укласти більше 20 договорів та привласнити більше 50 тисяч гривень.

Коли люди зрозуміли, що мають справу з шахраєм, то звернулись до міліції. В результаті оперативно-розшукових заходів Олександра К. вдалось затримати. З часу заборони грального бізнесу в Україні чоловік не сидів у гральному залі, тому зараз, за його словами, розуміє, що і сам став жертвою «однорукого бандита», який за декілька років перетворив його зі звичайної людини на злочинця. Зараз відносно нього порушено кримінальну справу за частиною другою статті 190 (шахрайство, вчинене повторно). За свої дії він може отримати до трьох років позбавлення волі.

Володимир Пасічко

Помічник начальника Київського РВ ПМУ

по взаємодії з громадськістю та ЗМІ

05.10.09

  Лише декілька ковтків повітря зміг зробити новонароджений і помер ... від рук власної матері

В обідню пору 6 жовтня до Київського райвідділу міліції надійшло повідомлення про те, що в одному з будинків по вулиці Сніжній, що у Рибцях, виявлено труп дитини. При прибутті слідчо-оперативної групи за вказаною адресою, працівники міліції побачили картину, яка навіть звиклих до споглядання смертей правоохоронців вивела з рівноваги. На підлозі, загорнуте в простирадло, лежало бездиханне тіло новонародженого хлопчика, якого відразу після появи на світ задушила власна матір. Горе-матір, яка декілька годин тому вбила дитину,  наче й нічого не сталось, спокійно сиділа поруч на дивані та забавлялась із маленьким котиком.

Як з'ясувалось, здійснила такий нелюдський вчинок 19-річна мешканка одного із сіл Гадяцького району Полтавської області Мирослава Т. Дівчина навчалась на секретаря в одному із училищ міста Полтави. Святкуючи в рідному селі на початку 2009 року новорічні та різдвяні свята, вона переспала зі своїм знайомим. Вагітніти й народжувати дитину на початку самостійного життя у її плани не входило, тому молода студентка відразу вирішила зробити аборт. Однак грошей на операцію не було, зізнатись батькам та попросити у них допомоги боялась,  за допомогою до майбутнього батька дитини також не звернулась: знала, що відмовить. Коли кошти з'явились, йшов уже шостий місяць вагітності.

Після випуску з училища, Мирослава Т. зняла кімнату в будинку літньої жінки у селищі Рибці та почала шукати роботу. На той час у неї був уже чималий живіт, тому власниця будинку відразу запитала про вагітність, однак дівчина відповіла, що на п'ятому місяці зробила аборт і живіт залишився після операції. Жінка цьому не зовсім вірила, тому часто пропонувала квартирантці всіляку допомогу, однак та щоразу відмовлялась та стояла на своєму. Зрештою, власниця будинку вирішила не втручатись у життя чужої їй людини: у неї є батьки, рідні, та й своя голова на плечах. Як виявилось, приховувала свою вагітність Мирослава Т. і від рідних – коли приїздила додому, завжди обтягувала живіт тугим широким поясом.  Незважаючи та те, що батьків вона відвідувала щомісяця й останній раз була у них за два тижні до пологів - вони стверджують, що про вагітність дочки навіть не підозрювали.

Коли настав час пологів, дівчина вже твердо знала, що буде робити з немовля - ще не народжене, воно вже було приречене на смерть. Надвечір, коли відчула болі в животі та зрозуміла, що починаються потуги, попросила у власниці будинку таблетки «Ношпи», щоб вгамувати біль. Літня жінка (в черговий раз запідозривши, що дівчина все ж вагітна) запропонувала викликати швидку, однак Мирослава Т. відмовилась та закрилась у кімнаті. Далі слова самої дівчини:

- В період часу з 19 до 21 години почались перейми. Я лягла на спину і широко розставила ноги. Під час пологів не кричала, щоб не почули сторонні. Першою показалась головка дитини, після неї вийшло тіло – це був хлопчик. Коли немовля повністю  вийшло, воно почало ротом хапати повітря, але не плакало. Я обома руками обхопила шию хлопчика, здушила її та протримала так близько двох хвилин. Переконавшись, що дитина мертва, перервала пуповину та замотала тіло в підодіяльник. Через декілька хвилин цей згорток поклала в пакет, щоб в подальшому, коли нікого не буде вдома, викинути на смітник. Пакет з тілом хлопчика поставила біля шафи, яка стояла в кімнаті та пішла спати.

 Прокинувшись зранку, Мирослава Т. побачила, що і власниця будинку, і ще одна її квартирантка знаходяться вдома, тому швидко одягнулась та поїхала в агентство по працевлаштуванню шукати роботу. Коли в обідню пору дівчина повернулась, жінки відразу помітили відсутність у неї живота та почали запитувати про дитину. Спочатку Мирослава Т. нічого не відповідала, однак коли почула погрози про виклик міліції - почала благати цього не робити та повідомила, що дитина вже мертва, вона закопала її на огороді. Коли ж власниця будинку та квартирантка почали примушувати показати місце, де вона це зробила (надіючись відкопати та спасти новонародженого), дівчина винесла з кімнати пакет та дістала звідти замотану у підодіяльник мертву дитину. Жінки вмовлянь квартирантки не послухали і відразу зателефонували в міліцію.  

- Щодо причин свого вчинку, - зазначає начальник Київського райвідділу міліції міста Полтави підполковник міліції Ігор Рудь, - то дівчина пояснює їх дуже просто - виростити дитину самотужки вона б не змогла, а чекати допомоги у цьому не було від кого. У це важко повірити, однак вона говорить, що ніколи не чула про можливість народити дитину і залишити її в пологовому будинку. Стверджує, що якби про це знала, то новонародженого б не вбивала.

Така необізнаність у жодному разі не може бути виправданням нелюдського вчинку Мирослави Т. і не звільняє її від відповідальності перед законом. Київським райвідділом міліції зараз проводиться подальша перевірка по даному факту та вирішується питання про порушення відносно горе-матері кримінальної справи за статтею 117 Кримінального кодексу України – умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини. За позбавлення життя немовляти вона може отримати до п'яти років позбавлення волі.

Володимир Пасічко

Помічник начальника Київського РВ ПМУ

по взаємодії з громадськістю та ЗМІ

13.10.09

 Самогонщиків у Київському районі міста Полтави поменшало

Протягом останнього часу до Київського райвідділу міліції нашого міста звернулися декілька мешканців району зі скаргами на своїх сусідів та мешканців під'їздів, які займаються виготовленням та збутом самогону. Наявність подібних місць, за словами громадян, цілодобово приваблює сюди різного роду п'яниць та волоцюг, які дуже часто конфліктують з мешканцями будинків. Батьки бояться самостійно випускати дітей із квартир, а у вечірній час подекуди і самі виходять на вулицю лише з підручним засобами для захисту.  

Реакція правоохоронців не забарилась. Працівниками Київського райвідділу міліції був проведений рейд по припиненню виготовлення та збуту самогону. Для реалізації заходів обрали мікрорайон Половки, саме той, звідки й надходили скарги. Проведенню рейду передувала ретельна перевірка отриманої від громадян інформації та документування фактів самогоноваріння, що дозволило провести заплановані заходи чітко й скоординовано.

«Зустрічали» правоохоронців самогонщики по-різному. Одні – спокійно, з розумінням того, що міліціонери виконують свою роботу та прибули для припинення їх протиправної діяльності, інші – агресивно, з образливими словами та погрозами. Двері однієї з квартир, де, за наявною інформацією, виготовляли самогон, відкрила жінка похилого віку, по зовнішньому вигляду якої було відразу зрозуміло, що вона не лише виробник та реалізатор оковитої, але й активний її споживач. Зайшовши всередину, працівники міліції побачили типові картини інтер'єру більшості подібних місць: бруд, сморід, павутина та таргани – це те, що супроводжує процес самогоноваріння. Не краще виглядала й сама господарка – складалось враження, що за горілкою та сигаретами вона просто забула про існування мила й води. У одній з кімнат знаходився п'яниця з підбитим оком, який, зайшовши до жінки за черговою пляшкою та скуштувавши для проби, вийти вже просто не зміг – завалився на ліжко і «відходив» від алкоголю. Коли ж міліціонери, оформивши необхідні документи, приступили до вилучення самогонного апарату та вже виробленої самогонки – жінка накинулась на них з кулаками та прокльонами, неначе у неї відбирали не спиртне, а останню хлібину.  

Натомість, зовсім по іншому проводили працівників Київського райвідділу мешканці під'їзду, які випадково стали очевидцями роботи правоохоронців. Вони щиро раділи, що в під'їзді більше не буде смороду від самогону, сюди перестануть цілодобово ходити п'яниці, і мешканці будинку не будуть більше переживати за своїх дітей, які повертаються додому.

Ще одна жіночка, яка у своїй квартирі також виготовляла самогон та продавала його п'яничкам, просто здивувала правоохоронців масштабами своєї підпільної діяльності. Крім великих каструль, у яких зберігалося більше ста літрів закваски, було видно, що використовує вона для цього і ванну, яка від дії закваски повністю почорніла. Незважаючи на такі обсяги виробництва, вона твердо переконувала міліціонерів, що займається самогоноварінням лише для домашнього вжитку, а пів сотні півлітрових пластикових пляшок, які знаходились у квартирі – це так, на всяк випадок.  

 Загалом, лише за один вечір, працівники Київського райвідділу міліції припинили діяльність шести місць виготовлення та реалізації самогону, вилучили шість самогонних апаратів, близько двохсот літрів браги (закваски) та 40 літрів готового самогону. Але головне - забезпечили спокій мешканців будинків, які щоденно наражалися на небезпеку від п'яниць та волоцюг, що приходили за покупкою чергової пляшки.

"За 2009 рік, - говорить заступник начальника Київського РВ ПМУ підполковник міліції Георгій Карпіченко, - дільничними інспекторами Київського райвідділу міліції на осіб, які займались виготовленням та зберіганням самогону було складено 112 протоколів про притягнення їх до адміністративної відповідальності. Ті самогонщики, які, незважаючи на заходи адміністративного характеру, будуть продовжувати займатися забороненим видом діяльності, а саме збутом самогону, - будуть притягуватись до кримінальної відповідальності."

Надалі боротьба з самогоноварінням та подібні рейди будуть проводитися на території й інших мікрорайонів та селищ Київського району. Міліція буде жорстко реагувати на факти самогоноваріння, для цього потрібно лише бажання самих мешканців, щоб вони не стояли осторонь цієї проблеми, а частіше повідомляли до райвідділу про подібні випадки. Адже для когось самогоноваріння – це зовсім непогані прибутки, а для когось – втрачене здоров'я, розбиті сім'ї та постійні переживання за близьких та рідних людей.

У зв'язку з цим, про відомі факти самогоноваріння працівники Київського райвідділу міліції просять повідомляти за телефонами 67-71-08, 66-74-13 або 102.

Володимир Пасічко

Помічник начальника Київського РВ ПМУ

по взаємодії з громадскістю та ЗМІ

16.10.09

 "Кондуктор - збочинець" приставав до малолітніх

В житті кожного чоловіка рано чи пізно настає час, коли він починає шукати жінку своєї мрії. Хтось це робить на дискотеках, хтось ходить у дорогі кафе чи клуби, хтось у бібліотеки чи театри, а хтось - шукає свою єдину і неповторну просто на робочому місці. Саме так вирішив вчинити і 22-річний мешканець нашого міста Олександр К., однак, для нього таке звичне, на перший погляд, заняття закінчилось порушенням кримінальної справи.

Хлопець вже майже сім років працює кондуктором у громадському транспорті на різних маршрутах міста Полтави. Спочатку працював на автобусах, потім – на тролейбусах, а останні декілька років – на маршрутних таксі марки «Богдан». На новій роботі щодень він проходив повз сотні людей. Дуже часто, особливо у «час пік», коли мікроавтобус перетворювався на "консервну банку», щільно «набитою» пасажирами, хлопцеві, проходячи по салону, доводилося «тертися» своїм тілом по тілу пасажирів, серед яких, звичайно, було багато симпатичних полтавок. У представниць протилежної статі Олександр К., за його словами, популярністю ніколи не користувався, відтак до цього вже звик і даним питанням намагався не перейматися. Однак, такі умови праці через деякий час все ж розбудили у ньому «природний інстинкт» до жінок,  а випадкові торкання до їхніх тіл – приносити задоволення. Молодик почав задумуватись про налагодження стосунків із знайомими йому дівчатами, однак усі спроби були марними. У такій ситуації він вирішив нестачу інтимного вдоволення отримувати на робочому місці. Випадкові торкання до жінок з часом переросли у відверті «лапання» за «пікантні» частини тіла пасажирок.

«Торкатися жінок я розпочав близько двох років тому, - говорить Олександр К. - Коли я помічав у салоні автобуса симпатичну дівчину, то намагався, проходячи повз неї, наче ненароком, рукою доторкнутися до її сідниць чи грудей. У разі, якщо пасажирка на це реагували агресивно, напоготові завжди було виправдання – тиснява. Перша дівчина, до сідниць якої я таким чином доторкнувся, подумала, напевно, що це сталося випадково і просто засміялась. Згодом я помітив, що інші жінки також не виказують в голос своє обурення:  можливо соромляться, можливо бояться або просто не звертають увагу».  

Така реакція підштовхнула кондуктора на більш сміливі чіпляння до симпатичних полтавок - він почав нахабно «лізти» декому з пасажирок у бюстгальтери та під спідниці. Безцеремонна процедура «мацання» тривала лічені секунди. Дівчата, за словами чоловіка, від несподіванки навіть нічого не встигали сказати, як він ішов далі по салону. Чоловік сміливо практикував непристойну поведінку аж до 8 жовтня, доки до автобусу, кондуктором в якому працював Олександр К., не сіла тринадцятирічна Алла (ім'я змінено).

«Через деякий час після того, як я сіла в автобус, - говорить дівчинка, - я відчула, що позаду до мене підійшов чоловік і «схопив» за груди, сідниці, а потім заліз мені під куртку та намагався просунути руку до брюк. Коли я на нього подивилася, він прибрав руки і пішов далі. Мені було дуже неприємно, огидно і страшно».

Повернувшись ввечері додому, Алла розповіла про неприємний випадок своїм батькам. Сприймати вчинок кондуктора як випадковість чи невдалий жарт  дорослі не захотіли та відразу звернулися до Київського райвідділу міліції.

«Вже наступного дня «кондуктора-збоченця» затримали, - говорить дільничний інспектор Київського райвідділу міліції старший лейтенант міліції Руслан Коваленко. У скоєному він відразу зізнався та заявив, що у своїй поведінці не бачить нічого протиправного. Зі слів молодого чоловіка, в такий спосіб він намагався привернути до себе увагу жінок та познайомитись для продовження стосунків. Наразі з'ясовано, що кондуктор «залицявся» аналогічним чином ще до трьох дівчат, двоє з яких є неповнолітніми.

За подібні спроби знайомства з полтавками Київським райвідділом міліції відносно Олександра К. вже порушено дві кримінальні справи: за ст. 156 (розбещення неповнолітніх) та ст. 296 (хуліганство). За свої дії молодик може отримати до трьох років позбавлення волі.

Усі обставини справи правоохоронцям уже відомі, проте без відповіді на сьогодні залишається лише одне запитання – чому за два роки «чіплянь» жінки звернулися по допомогу до органів внутрішніх справ лише зараз?

Володимир Пасічко

Помічник начальника Київського РВ ПМУ

по взаємодії з громадськістю та ЗМІ

28.10.09